Справа № 11-кп/793/130/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
11 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддів секретаряОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянула матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду від 04.12.2013 р., якою йому відмовлено в задоволенні подання адміністрації Старобабанівської виправної колонії № 92 УДПтС України в Черкаській області про його умовно-дострокове звільнення.
Як зазначено в ухвалі суду, вироком Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2011 р. ОСОБА_7 засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на три роки сім місяців позбавлення волі.
В зв'язку з відбуттям ним станом на 08.11.2011 р. 2/3 частини покарання, тобто два роки п'ять місяців 27 днів, адміністрація СВК звернулася до суду з поданням про його умовно-дострокове звільнення.
При цьому вказала, що він як під час перебування в СІЗО м. Києва так і в СВК характеризується позитивно, має заохочення та є працевлаштованим.
Відмовляючи в задоволенні клопотання суд в ухвалі зіслався на його неодноразові судимості та на те, що на протязі значного часу відбування покарання він характеризувався посередньо, а останнім часом свою змінив поведінку на кращу з метою умовно-дострокового звільнення.
Крім того, ним не вчинено жодних дій з метою відшкодування цивільного позову.
Не погоджуючись із таким рішенням суду в апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про його скасування з наданням можливості умовно-дострокового звільнення.
Вказує, що судом належним чином не були враховані дані, викладені в поданні адміністрації СВК про те, що він позитивно характеризується за місцем відбування покарання і є всі підстави для його умовно-дострокового звільнення.
Що стосується відшкодування шкоди, то він це зробить після звільнення його із місць позбавлення волі.
Крім того, вважає хибним висновок суду про те, що для умовно-дострокового звільнення він має працювати лише на роботах, пов'язаних із обробкою каміння.
Судом також не взято до уваги наявність у нього цивільної дружини та дитини, які хворіють на тяжкі хвороби.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_7 , підтримавшого свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване в разі, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому засуджений не порушує режиму відбування покарання, приймає участь у суспільному житті, суспільно-корисній праці та інші обставини, що підтверджують його виправлення.
Як встановлено перевіркою, за час відбування покарання в місцях позбавлення волі ОСОБА_7 не довів свого виправлення.
Так, під час перебування його в СІЗО в м. Києві, він характеризувався посередньо та мав одне стягнення.
В подальшому, під час відбування покарання у ВК-92, він хоча і змінив свою поведінку на кращу проте заподіяні злочином матеріальні збитки в сумі 22000 грн. не відшкодовує і на час розгляду подання в суді першої інстанції ним такі відшкодування потерпілим не здійснювалися.
Як зазначено в ухвалі суду першої інстанції, ОСОБА_7 на оплачувану роботу, згідно пояснень представника ВК-92,іти не бажав, а працював на іншій роботі, що вказує на те, що він не мав наміру відшкодовувати заподіяні збитки, які складають 22000 грн.
За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції про те, що на шлях виправлення він не став.
Що стосується посилання ОСОБА_7 в апеляції на невірне трактування в ухвалі суду про те, що він нібито не бажав працювати на оплачуваному місці каменотесом, то такі його твердження є безпідставними оскільки в ухвалі суду про це нічого не зазначено. Про це давав пояснення в суді представник ВК-92.
Не заслуговують на увагу і його посилання в апеляції на тяжку хворобу його цивільної дружини та малолітнього сина оскільки наявність цих обставин не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення.
Суму відшкодування в розмірі 22000 грн. ОСОБА_7 визнає і вона підтверджується вироком суду від 26.11.2011 р.
В зв'язку з цим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, про що ставить питання ОСОБА_7 , немає.
Керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Уманського міськрайонного суду від 04.12.2013 р. про відмову в задоволенні подання адміністрації Старобабанівської виправної колонії № 92 УДПтС України в Черкаській області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її оголошення апеляційним судом, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3 місяців.
Головуючий :
Судді :