Провадження № 22-ц/774/3058/14 Головуючий 1-й інстанції - Перекопський М.М.
Категорія - 24 Доповідач - Болтунова Л.М.
31 березня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М.
суддів: Тамакулової В.О., Макарова М.О.
при секретарі - Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
18 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якому, посилалась на те, що з 2010 року їх неповнолітній син ОСОБА_3 не проживає в АДРЕСА_1, а оскільки комунальні послуги вона сплачує відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб, у зв'язку з чим несе значні витрати, що порушує її права як власника зазначеного житлового приміщення, просила визнати його таким, що втратив право користування вказаною квартирою на підставі ст.ст.71, 72 ЖК України.(а.с.2-3)
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.(а.с.52-55)
З таким заочним рішенням не погодилась позивачка, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.(а.с.60-63)
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зазначене заочне рішення відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.11)
На підставі договору дарування від 17 квітня 2002 року позивачці належить квартира АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано 24 жовтня 2006 року. (а.с.5,7)
У вищевказаній квартирі зареєстрована позивачка та її син ОСОБА_2 з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 15 жовтня 2013 року, виданою КП «Павлограджитлсервіс». (а.с.8)
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 09 червня 2010 року, складеного комісією з питань захисту прав дітей, неповнолітній ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2 без реєстрації.(а.с.9)
Відповідно до акту від 23 жовтня 2013 року, складеного зі слів сусідів паспортистами діл.№1 КП ПЖС, ОСОБА_2 не проживає у квартирі позивачки. (а.с.12)
За вимогами ст. ст.10,11ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; ці засади визначаються межами позовних вимог та доказами, поданими позивачем, на їх підтвердження.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира перебуває у приватній власності позивачки, отже положення ст.ст.71, 72 ЖК України, на які ОСОБА_1 посилалась у позовній заяві, не можуть бути застосовані до даних правовідносин й у даному випадку повинні застосовуватись норми ЦК України, а тому прийшов до правильного висновку про відмову в позові, оскільки позивачкою обрано неналежний спосіб захисту її прав та інтересів.
Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи, не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального закону.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тим самим обґрунтовано ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: