Вирок від 25.03.2014 по справі 484/880/14-к

Провадження: № 1-кп/484/78/14

Справа: № 484/880/14-к

ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2014 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

За участю сторони кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

встановив:

18.02.2014 року близько 11 год.45 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на вул.. Будівельній в м. Первомайську Миколаївської області придбав у невідомої особи шприц із опєм ацетильованим за 75 грн., таким чином ОСОБА_3 незаконно придбав наркотичний засіб та поклав його у ліву нагрудну кишеню куртки та незаконного зберігав при собі. В той же день, на вул.. будівельній в м. Первомайську Миколаївської області ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції за адміністративне правопорушення за ст. 173 КпАП України. В ході проведення особистого огляду у нього було виявлено і вилучено медичний шприц об'ємом 2.5 мл. Наповнений темно коричневою рідиною на 1.5 мл. рідини. Згідно висновку судово-хімічної експертизи №359 від 20.02.2014 року речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0.139 г.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто злочин, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 309 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, згідно якої прокурор та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо визнання винуватості, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 309 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також, вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений у виді 2-х років позбавлення волі, із застосуванням ст.. 75 КК України 1 рік іспитового строку та п.2,3,4 ч.1 ст.. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор підтримав позицію обвинуваченого щодо затвердження угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання та інші заходи, що будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та постановлення обвинувального вироку з призначенням міри покарання, визначеної в угоді.

Керуючись ст. ст. 314, 370, 371, 373, 374, 468, 474, 475 КПК України, суд -

Ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 березня 2014 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Первомайської міжрайонної прокуратури ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання, узгоджене сторонами угоди, у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки :

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайоннний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ:
Попередній документ
37920880
Наступний документ
37920882
Інформація про рішення:
№ рішення: 37920881
№ справи: 484/880/14-к
Дата рішення: 25.03.2014
Дата публікації: 09.01.2023
Форма документу: Вирок
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту