Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/111/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.03.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5 ,
при секретарі: ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження № 12013120180000328 за апеляційною скаргою із змінами прокурора та апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка, Радянського району АР Крим, проживаючого у АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 30 травня 2005 року Радянським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі;
- 21 лютого 1012 року Бахчисарайським районним судом АР Крим за ст. 246 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ковель Волинської області,
українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_3 , проживаючого АДРЕСА_4 , раніше судимого:
- 30 січня 2007 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.70, ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 8 місяців.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Зуя Білогірського району АР Крим, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_5 , раніше судимого:
- 20 серпня 2007 року Білогірським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185, КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 14 листопада 2007 року Гагарінським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово - трасологічної експертизи в розмірі по 130 грн. 40 коп. з кожного.
Вироком суду ОСОБА_14 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 визнано винним та засуджено за те, що 16 травня 2013 року в обідній час вони на автомобілі «Опель Омега» р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , прибули до селища Компаніївка Кіровоградської області, помітили домоволодіння АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_15 , в якому були відчинені ворота. ОСОБА_12 перевірив, чи є вдома господарі, та переконавшись що в домоволодінні нікого немає, від'їхали від автобусної зупинки, залишивши автомобіль біля поля, пішли до вказаного домоволодіння. ОСОБА_8 залишився на вулиці слідкувати за обстановкою з зовнішнього боку домоволодіння, а ОСОБА_13 та ОСОБА_12 направилися до подвір'я домоволодіння. Діючи умисно, за попередньою змовою, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи ОСОБА_13 , пошкодивши металевим накидним ключем вікно, проник до будинку ОСОБА_15 , за ним до будинку проник ОСОБА_12 , де ОСОБА_16 знайшов гроші в сумі 13800 грн., а ОСОБА_12 золотий ланцюжок 585 вагою 2,6 гр., вартістю 215,00 грн. за 1 грам на суму 559,00 грн. з золотим хрестиком 585 вагою 0,9 гр., вартістю 215,00 грн. за 1 грам на суму 193,50 грн., які викрали, завдавши потерпілому ОСОБА_15 матеріального збитку на загальну суму 14552,50 грн.
Перебуваючи в будинку ОСОБА_15 ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що до подвір'я під'їхав автомобіль «Нива» білого кольору, після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли через вікно, побігши в напрямку поля, де залишили автомобіль.
В апеляційних скаргах:
- прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у зв'язку з істотним порушення кримінального процесуального законодавства, а справу направити на новий судовий розгляд.
Мотивує свої доводи тим, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що близько 22-00 год. 15.05.2013 року вони з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виїхали з м. Артемівська до м. Ковеля на автомобілі «Опель Омега», він був за кермом та вночі збився з дороги і не знав куди їхати. Вранці 16.05.2013 р. за кермо сів ОСОБА_13 , а він ліг спати на заднє сидіння автомобіля. Про обставини крадіжки нічого не знає, до вчинення крадіжки не причетний, оскільки спав в автомобілі, а коли прокинувся, ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_13 поряд не було, про їх місце перебування він не знав, згодом приїхали працівники міліції та затримали його. Вказав, що під час досудового розслідування на нього чинився фізичний та психологічний тиск, в зв'язку з чим він підписав документи, зміст яких йому не відомий.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 16.05.2013 року разом з ОСОБА_12 вчинив крадіжку з домоволодіння потерпілого ОСОБА_15 , під час якої вони проникли до будинку через вікно, яке він пошкодив балонним ключем, в спальній кімнаті з шафи викрав гроші, після чого ОСОБА_12 повідомив, що приїхав господар і вони стали тікати через інше вікно. В подальшому були затримані місцевими мешканцями. Під час вчинення крадіжки ОСОБА_8 спав в автомобілі, який вони залишили біля поля. Вказав, що під час досудового розслідування на нього чинився фізичний та психологічний тиск, з метою спонукання визнання вини у вчиненні інших злочинів. Жодних скарг з приводу незаконного впливу з боку працівників міліції він не подавав, адвокату нічого не повідомляв. Неприязних стосунків з ОСОБА_8 у нього не було.
Обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні крадіжки визнав повністю та пояснив суду, що дійсно разом з ОСОБА_13 вчинив крадіжку з домоволодіння ОСОБА_15 , до будинку проникали вдвох через вікно, з будинку він викрав золотий ланцюжок та хрестик. Коли побачив чоловіка, стали тікати через вікно до складів. Чоловік на автомобілі «Нива» догнав їх та спільними зусиллями з іншими місцевими мешканцями їх було затримано та викликано міліцію. Працівникам міліції вони показали де стоїть автомобіль, біля якого перебував ОСОБА_8 . Причетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжки заперечив, вказав, що на нього під час досудового розслідування чинився незаконний вплив, однак зі скаргами він нікуди не звертався.
04.10.2013 року Компаніївським районним судом надано доручення начальнику УМВС України в області на проведення службової перевірки за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Однак, в порушення кримінального процесуального законодавства судом не надано доручення міліції та прокуратурі в порядку ст. 214 КПК України щодо внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань та прийняття законного рішення заяви та повідомлення про за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Крім того, 25.11.2013 року обвинуваченим ОСОБА_8 надано до Компаніївського районного суду клопотання, щодо надання судом доручення до прокуратури та міліції на проведення службової перевірки за фактом застосування фізичного та психологічного тиску до ОСОБА_8 з боку працівників міліції під час розслідування вказаного кримінального провадження;
- захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Свої доводи мотивує тим, що суд у вироку навів вибірково покази свідків та письмові докази, які виключають участь ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення. Зазначає, що жоден свідок не бачив ОСОБА_8 біля будинку потерпілого ОСОБА_15 16 травня 2013 року.
Також, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які матеріали проведення тимчасового доступу до речей та документів, а саме зняття інформації в ПрАТ «МТС Україна» стосовно абонента, проте дана слідча дія була підставою для продовження строків досудового розслідування та строку тримання під вартою, така інформація знімалася і телефонні дзвінки були відсутні. Суд не навів жодного доказу, який би підтверджував вину ОСОБА_8 , тому обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, просив скасувати вирок суду першої інстанції стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в його інтересах, які підтримали свою апеляцію та просили вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - частковому задоволенню, вирок суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у той же суд в іншому складі суду, за таких підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно із п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що близько 22-00 год. 15 травня 2013 року вони з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виїхали з м. Артемівська до м. Ковеля на автомобілі «Опель Омега», він був за кермом та вночі збився з дороги і не знав куди їхати. Вранці 16.05.2013 р. за кермо сів ОСОБА_13 , а він ліг спати на заднє сидіння автомобіля. Про обставини крадіжки нічого не знає, до вчинення крадіжки не причетний, оскільки спав в автомобілі, а коли прокинувся, ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_13 поряд не було, про їх місце перебування він не знав, згодом приїхали працівники міліції та затримали його. Вказав, що під час досудового розслідування на нього чинився фізичний та психологічний тиск, в зв'язку з чим він підписав документи, зміст яких йому не відомий.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 16 травня 2013 року він разом з ОСОБА_12 вчинив крадіжку з домоволодіння потерпілого ОСОБА_15 , під час якої вони проникли до будинку через вікно, яке він пошкодив балонним ключем, в спальній кімнаті з шафи викрав гроші, після чого ОСОБА_12 повідомив, що приїхав господар і вони стали тікати через інше вікно. В подальшому були затримані місцевими мешканцями. Під час вчинення крадіжки ОСОБА_8 спав в автомобілі, який вони залишили біля поля.
Вказав, що під час досудового розслідування на нього чинився фізичний та психологічний тиск, з метою спонукання визнання вини у вчиненні інших злочинів. Неприязних стосунків з ОСОБА_8 у нього не було.
Обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні крадіжки визнав повністю та пояснив суду, що дійсно разом з ОСОБА_13 вчинив крадіжку з домоволодіння ОСОБА_15 , до будинку проникали вдвох через вікно, з будинку він викрав золотий ланцюжок та хрестик. Коли побачив чоловіка, стали тікати через вікно до складів. Чоловік на автомобілі «Нива» догнав їх та спільними зусиллями з іншими місцевими мешканцями їх було затримано. Працівникам міліції вони показали де стоїть автомобіль, біля якого перебував ОСОБА_8 . Причетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжки заперечив, вказав, що на нього під час досудового розслідування чинився незаконний тиск працівниками міліції.
Компаніївським районним судом 04 жовтня 2013 року, надано доручення начальнику УМВС України в області щодо проведення службової перевірки за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Проте, в порушення КПК України судом першої інстанції не надано доручення міліції та прокуратурі в порядку ст. 214 КПК України щодо внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань та прийняття законного рішення заяви та повідомлення про кримінальне правопорушення за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Крім того, обвинуваченим ОСОБА_8 25 листопада 2013 року надано до Компаніївського районного суду клопотання, щодо надання судом доручення до прокуратури та міліції на проведення службової перевірки за фактом застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції під час розслідування вказаного кримінального провадження, проте вказане клопотання було відхилено, як наслідок було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_8 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 410 КК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, з призначенням нового судового розгляду справи у тому ж суді, але в іншому складі суду, в ході якого необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, перевірити доводи обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які вказують про застосування до них під час досудового провадження недозволених методів фізичного та психологічного тиску працівниками міліції, та інші доводи викладені в апеляційних скаргах, і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване судове рішення.
Оскільки ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимі тому є обґрунтовані ризики, що у разі зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, обвинувачені можуть вчинити інші кримінальні правопорушення або переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, тому міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 необхідно залишити у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 410 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2013 року, стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - скасувати, призначити новий судовий розгляд справи у тому ж суді, але в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити у виді тримання під вартою, продовживши дію строку на два місяці, тобто до 13 годин 25 травня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: підписи.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2