25.03.2014 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.12.2013 року щодо ОСОБА_5 .
Цим вироком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, неодружений, не працюючий, визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного йому покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено без змін - підписку про невиїзд.
Згідно вироку « підсудній ОСОБА_5 з 3 по 15 серпня 2006 року в АДРЕСА_1 , за попередньою змовою з особою, відносно якої кримінальну справу виділено в окреме провадження, та з особою, відносно якої закрито кримінальну справу з нереабілітуючих обставин, разом протидіяли законній господарській діяльності приватного підприємця ОСОБА_6 , який являється співвласником приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого в АДРЕСА_2 , і який на законних підставах займається роздрібною торгівлею на другому поверсі магазину, погрожуючи насильством потерпілому ОСОБА_6 та членам його сім'ї, в разі не виконання їхньої вимоги про припинення торгівлі, при цьому перекрили під'їзд автотранспорту до магазину та вхідні двері на другий поверх магазину, не допускаючи до вказаного магазину власника ОСОБА_6 , його близьких родичів та покупців протягом тривалого часу, порушуючи при цьому його права на свободу підприємницької діяльності».
У апеляційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку, а також його виправдання. Зазначає, що ніяких протидій законній господарській діяльності приватного підприємця ОСОБА_6 не здійснював, не висував вимоги припинити займатися господарською діяльністю, а також не обмежував її. Стверджує, що він та потерпілий ОСОБА_6 на час порушення кримінальної справи були співвласниками магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується договором купівлі-продажу магазину від 3 вересня 2001 року. На його думку дружина потерпілого ОСОБА_7 дає неправдиві та суперечливі покази, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що висунув вимогу, щодо звільнення його частини магазину і саме потерпілий ОСОБА_6 вже на протязі багатьох років перешкоджає йому здійснювати підприємницьку діяльність, не дозволяючи йому зайти у магазин.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого, який підтримав апеляцію, просив її задовольнити, вирок суду скасувати, а його виправдати, промову прокурора, яка просила апеляцію залишити без задоволення, а судове рішення без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, за встановлених місцевим судом обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, його дії за ч. 2 ст. 206 України кваліфіковано правильно.
Суд першої інстанції підставно послався у вироку, як на докази вини ОСОБА_5 на покази потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та на приєднані до справи письмові докази, які не були спростовані обвинуваченим в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи при призначенні ОСОБА_5 покарання, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину,особу винного, який по місцю проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується не вперше, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній умисел на вчинення протиправних дій, ніяких протидій законній господарській діяльності приватного підприємця ОСОБА_6 він не здійснював, не узгоджуються з доказами наявними в матеріалах справи. Зазначення того, що спочатку потерпілий ОСОБА_6 вигнав його з мамою та покійною невісткою з магазину і перешкоджав у здійсненні їхньої підприємницької діяльності не знайшли свого підтвердження в суді першої та апеляційної інстанції.
Постановляючи рішення про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України, суд належним чином мотивував, які саме обставини справи та дані про особу він визнає такими, що приводять до висновку про винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, з дня його вчинення пройшло більше 7 років, тому у суду першої інстанції були підстави для звільнення обвинуваченого від покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.12.2013 року щодо ОСОБА_5 законним, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального законодавства, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_5 - необґрунтованою та безпідставною.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960р.), апеляційний суд
апеляцію обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.12.2013 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Судді: