"25" березня 2014 р.Справа № 916/3508/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Лавренюк О.Т.,
при секретарі судового засідання: Молодов В.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Пшенична В.Б., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація»
на рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року
по справі № 916/3508/13
за позовом Публічного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація»
до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального закладу «Біляївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги»
про стягнення 2020,61 грн.,
Публічне акціонерне товариство «Аптечна мережа «Фармація» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального закладу «Біляївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» 2020,61 грн. заборгованості за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року (суддя Щавинська Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено, з підстав пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Аптечна мережа «Фармація» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в повному обсязі, а також відшкодування судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що звернувся до суду урахуванням фактичних обставин справи з дотриманням встановлених чинним законодавством строків.
На думку апелянта, судом необґрунтовано не взято до уваги доводи позивача стосовно наявності факту переривання строку позовної давності на підставі часткового погашення загальної заборгованості за договором.
Перш за все, скаржник звертає увагу на те, що договором не передбачена оплата партій та відповідно не передбачена сума оплати за партію. Натомість, договором передбачена періодичність внесення коштів без встановленого розміру, без прив'язки до обсягів поставленого товару, а саме не рідше 2 разів на тиждень.
По-друге, погашення боргу відповідачем шляхом повернення товару 30.11.2010 року та перерахування частини боргу частково 11.03.2011 року не є оплатою конкретних поставок в зв'язку з тим, що договором передбачений обов'язок відповідача здійснювати оплату за весь наданий товар без диференціювання на заборгованість по періоду здійснення поставки товару окремо.
Також скаржник зазначав, що на теперішній час неможливо визначити, за який саме поставлений товар відповідачем здійснено оплату за наявними в матеріалах справи платіжними документами. Таким чином, станом на 11.03.2011 року сформувалась заборгованість в сумі 2020,61 грн.
Таким чином, скаржник вважає, що із загальної суми заборгованості неможливо виокремити борг за конкретні поставки, а тому проплата відповідачем 11.03.2011 року боргу є погашенням загальної заборгованості, а тому строк позовної давності слід відраховувати саме з цієї дати.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначав, що суд безпідставно не прийняв як доказ оплати боргу виписку по рахунку АБ «Південний», оскільки у виписці зазначено, що перераховані кошти - це кошти за торгову виручку Августівської сільської амбулаторії, що зазначалось самою Амбулаторією у відділенні банку при перерахуванні коштів. Позивач не має можливості оформлювати та впливати на формулювання виписки по рахунку у частині призначення платежу, які односторонньо зазначаються особою, яка здійснює перерахування коштів у банку.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, оскільки їх явка не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представників відповідача та третьої особи
Вислухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Фармація" (новим найменування якого є ПАТ "Аптечна мережа "Фармація") (сторона 2) та лікарняною амбулаторією загальної практики та сімейної медицини с. Августівка Біляївського району (сторона 1) було укладено договір (т.1 а.с. 50-51), відповідно до умов якого сторона 2 зобов'язалась за завданням сторони 1 протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: постачання медичних засобів лікарській амбулаторії, а сторона 1 зобов'язалась прийняти та оплатити товар.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, договір від 26.01.2010р. було укладено лікарняною амбулаторією загальної практики та сімейної медицини с. Августівка на підставі рішення Августівської сільської ради від 26.01.2010р., та його було погоджено Августівською сільською радою, що відображено у погодженні (т.1 а.с.53).
Відповідно до п. 2.3.1. договору ВАТ "Фармація" зобов'язалось щомісяця постачати амбулаторії медичні засоби, в строк не пізніше 7 днів з дня отримання заявки.
Амбулаторія, в свою чергу, відповідно до п. 3.1. договору, зобов'язалась оплачувати товар в строк не рідше двох разів на тиждень шляхом передачі готівки в аптеку.
На виконання договору, позивач свої зобов'язання до договором поставив амбулаторії у період з 04.03.2010р. по 17.06.2010р. товар на загальну суму 13 610,35 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (т.1 а.с.55-82) та не заперечується сторонами.
Разом з тим, лікарняна амбулаторія загальної практики та сімейної медицини с. Августівка Біляївського району розрахувалась лише частково за поставлений товар у сумі 10 105 грн. та повернула товар на суму 1 484,74 грн. Отже, непогашеною залишилась сума 2 020,61 грн., що й є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Аптечна мережа "Фармація", з огляду на те, що будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про правомірність звернення до суду в межах строку позовної давності, з посиланням на те, що договором передбачений обов'язок відповідача здійснювати оплату за весь наданий товар без диференціювання на заборгованість по періоду здійснення поставки товару окремо.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судова колегія зазначає, що з укладанням договору поставки у кожної із сторін виникли як права так і обов'язки. Таким чином, обов'язком відповідача є прийняти від продавця товар та сплатити за нього обумовлену договором ціну. Після того, як покупець прийняв товар від продавця, він зобов'язаний оплатити товар відповідно до умов договору.
Однак, оцінюючи погоджену сторонами в договорі умову оплачувати поставки «не рідше 2 раз на тиждень», судова колегія доходить до висновку, що в даному випадку має місце невизначеність настання обов'язку строку оплати товару.
Як випливає з положень, викладених у Постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
За таких обставин, оскільки договором передбачена оплата без прив'язки до обсягів поставок, не передбачено, за яку саме партію здійснюється оплата, тобто договором не конкретизовано порядок оплати поставленого товару, тому в даному випадку слід керуватись положеннями ст.692 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка товару відбулась 17.06.2010р., що підтверджується видатковою накладною, а в силу вимог ст. 692 ЦК України відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що перебіг позовної давності розпочинається саме з моменту, коли особа довідалась про порушення своїх прав, а в даному випадку - після останньої поставки позивачем товару відповідачу за видатковими накладними 17.06.2010 року та неотримання оплати за нього.
Таким чином, враховуючи трирічний строк позовної давності для звернення до суду, позивач міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права до 18.06.2013р. Натомість, зі штампу канцелярії суду вбачається, що з позовною заявою позивач звернувся 18.12.2013 року.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що строк для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права щодо стягнення заборгованості сплинув, тобто позовна заява подана позивачем з пропуском позовної давності.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на переривання перебігу позовної давності, що на думку скаржника, підтверджується копією виписки по рахунку АБ «Південний», відповідно до якої 11.03.2011 року перераховані кошти у розмірі 3 200 грн. з призначенням платежу « торгова виручка Августівська СВА».
Судова колегія зауважує, що копія вказаної виписки банку не є належним доказом по справі в розумінні ст.ст. 32-34, 36 ГПК України, оскільки з вказаної виписки не вбачається за яким договором проведена відповідна оплата, чи є Августівська сільська рада платником даного платежу, якою саме особою сплачено дані грошові кошти, за яку поставку товару здійснена оплата, тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв вказаний доказ по справі, з чим погоджується судова колегія апеляційного суду.
Підсумовуючи викладене, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом про стягнення коштів, належних доказів переривання перебігу позовної давності відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, відповідач суду не надав, тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 17 лютого 2014 року по справі № 916/3508/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 31.03.2014 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя О.Т. Лавренюк