04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" березня 2014 р. Справа№ 925/1550/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання: Гаркуші В.В.
розглядаючи апеляційну скаргу фермерського товариства «Бірюк»
на рішення господарського суду Черкаської області
від 12.12.2013 року
у справі №925/1550/13 (суддя - Дорошенко М.В.)
за позовом фермерського господарства «Бірюк», смт. Драбів, Черкаська обл.,
до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, смт. Драбів, Черкаська обл.,
про стягнення 21 443,77 грн.та зобов'язання виконати договір
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Фермерське господарство «Бірюк» (надалі - ФГ «Бірюк», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про зобов'язання виконати умови договору №2 на виготовлення проекту відведення членам фермерського господарства «Бірюк» земельних ділянок та виготовлення державних актів на право на земельну частку (пай) від 16.11.2007 року та стягнення 21 443,77 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням договірних зобов'язань.
27.11.2013 року позивач в порядку статті 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на свою користь 206 762,78 грн. збитків, до яких включено понесені ним витрати по сплаті орендних платежів за користування земельними ділянками загальною площею 6,64 га в сумі 21 443,77 грн. та їх вартості, виходячи з даних, які містить довідка Відділу Держкомагентства у Драбівському районі Черкаської області від 18.112013 року за вих. № 2337 щодо середнього розміру вартості земельної частки (паю) в межах Нехайківської сільської ради Драбівського району Черкаської області станом на 01.01.2013 року, в сумі185 341,44 грн. (а.с.83).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 року у справі № 925/1550/13 Фермерському господарству «Бірюк» відмовлено у задоволенні позову повністю.
Рішення мотивоване тим, що право на отримання земельної ділянки для ведення селянського фермерського господарства мають громадяни, які є його членами, а ОСОБА_3, як голова фермерського господарства, укладаючи договір та виступаючи замовником робіт, діяв у своїх інтересах, а не в інтересах фермерського господарства, відтак, останнє не є стороною договору, і відповідно, кредитором відносно зобов'язань ФОП ОСОБА_2 за цим договором.
Фермерське господарство «Бірюк» із прийнятим рішенням не погодилось та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушило питання про його скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на те, що суд неповно дослідив матеріали справи, у зв'язку з чим висновки, викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Жук Г.А. та призначена до розгляду на 10.02.2014 року.
10.02.2014 року, 24.02.2014 року в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України оголошувались перерви до 24.02.2014 року та 17.03.2014 року відповідно.
17.03.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги у справі №925/1550/13 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Скрипка І.М.
Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 96 ГПК України, надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив свою незгоду з доводами позивача, які на його думку є необґрунтованими та безпідставними, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
17.03.2014 року у справі № 925/1550/13 колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, наданих у попередніх судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги фермерського господарства «Бірюк» частково, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 16.11.2007 року між фермерським господарством «Бірюк» (в тексті договору - замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (в тексті договору - виконавець) було укладено договір №2 на виготовлення проекту відведення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок та виготовлення державних актів на право на земельну ділянку (пай) у розмірі середньої земельної ділянки (частки, паю) по Нехайківській сільській раді, за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити проект відведення земельних ділянок вищевказаним особам, а також державні акти на право на земельну ділянку (пай) в розмірі середньої земельної ділянки (частки, паю) по Нехайківській сільській раді орієнтовною площею 6,64 га, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи з розрахунку 2 543,38 грн. (а.с.20).
Відповідно до п.1.3 договору отриманий внаслідок виконання цього договору проект є власністю замовника.
Загальна вартість робіт за цим договором становить 2 543,38 грн. Загальна вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 3) (п.2.1 договору).
Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що замовник протягом 2-х банківських днів з дня отримання висновку експертизи по проекту землеустрою повинен підписати акт виконаних робіт і зобов'язується здійснити повну оплату робіт виконавцю згідно з пунктом 2.1 договору.
Приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт. Замовник зобов'язаний підписати даний акт протягом 2-х банківських днів з дня одержання проекту (п.п.3.1, 3.2 договору).
У розділі 4 договору сторони погодили строк виконання робіт.
Так, згідно п.4.1 договору початком робіт є 16.11.2007 року, їх закінчення - 01.05.2008 року.
Разом з тим, виконавець має право виконати роботи достроково. Оплата в цьому разі проводиться у погоджений сторонами час (п.4.2 договору).
Згідно п.4.3 договору в разі незабезпечення замовником необхідними документами про погодження із відповідними службами та суміжниками місця розташування об'єкта, термін виконання робіт погоджується згідно додаткової угоди.
Згідно п.5.3 договору сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
У відповідності з п.9.1 договору такий набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.
Зміни у договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
Того ж дня, 16.11.2007 року до договору його сторонами були підписані, затверджені та скріплені печатками додатки договору, а саме, Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт за договором та Завдання на виконання робіт, результатом яких має бути проект відведення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок та виготовлення державних актів на право на земельну частку (пай) в розмірі середньої земельної частки (паю) по Нехайківській сільській раді. (а.с.22,23).
Аналізуючи положення договору, судова колегія встановила, що між сторонами у справі виникли правовідносини, що мають ознаки договору про надання послуг, за яким, у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Даний договір укладено сторонами у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року N 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що зі своєї сторони умови договору виконав повністю, здійснивши своєчасно оплату робіт, проте відповідач, порушуючи умови, у строк, визначений договором проекти відведення земельних ділянок та державні акти на право власності на земельні частки (паї) не виготовив, чим заподіяв йому 206 762,78 грн. збитків, з яких: збитки у вигляді витрат, понесених на оплату орендної плати за використання земельних ділянок загальною площею 6,64 га за період з 01.05.2008 року по грудень 2013 року в сумі 21 443,77 грн., а також 185 341,44 грн., що відповідає розміру середньої вартості двох земельних часток (паїв) по Нехайківській сільській раді.
Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, що ним своєчасно була виконана та передана позивачеві технічна документація з землеустрою для подальшого її погодження та затвердження відповідними комісіями Драбівської районної державної адміністрації. Доказом передачі позивачеві названої документації слугує витяг з протоколу засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з перевірки дотримання вимог законодавства при наданні земельних ділянок у власність від 31.12.2008 року, на якій були розглянуті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.41).
В якості обґрунтування відсутності вини ФОП ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях на адресу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2013 року за вих. №13 повідомив, що він був позбавлений можливості виконати умови договору №2 від 16.11.2007 року у повному обсязі з вини позивача, який своєчасно не надав йому усіх необхідних документів, передбачених частиною 15 статті 151 Земельного кодексу України, а ті, які були представлені позивачем, зокрема, матеріали попереднього погодження проекту землеустрою були подані після строку, встановленого договором №2 від 16.11.2007 року, тобто після 01.05.2008 року. Оскільки строк дії зазначеного договору за згодою сторін продовжений не був, представлені позивачем документи є такими, що подані з порушенням чинного законодавства, відтак наведене свідчить про відсутність його вини у невиконанні умов договору.
Відповідач також наголосив на тому, що після 01.05.2008 року позивач до нього жодних претензій не висував з приводу неналежного виконання умов договору, за виключенням претензії, направленої йому в березні 2013 року, у зв'язку з чим надав суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позивачем вимог.
У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується факт перерахування фермерським господарством «Бірюк» на користь ФОП ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 2 543,38 грн., що підтверджується копією наявного у справі платіжного доручення №22 від 21.11.2007 року про оплату робіт з виготовлення технічної документації згідно рахунку № 4 від 16.11.2007 року (а.с.60).
В свою чергу, відповідач виконав умови договору № 2 від 16.11.2007 року частково, підготувавши спочатку проект відведення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а в подальшому, у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, документацію щодо виготовлення проекту відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_3 площею 3,27 га за рахунок земель державної власності, які знаходяться в адміністративних межах Нехайківської сільської ради Драбівського району Черкаської області.
Виконання відповідачем вказаних робіт підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з перевірки дотримання вимог законодавства при наданні земельних ділянок у власність від 31.12.2008 року та погодженням технічного завдання сторонами договору від 19.11.2009 року, відміткою землевпорядного органу про визначення кадастрового номера земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 41-45).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На переконання колегії суддів, відповідач належними та допустимими доказами у розумінні статей 32-34 ГПК України не довів обставин належного виконання останнім зобов'язань за договором №2 від 16.11.2007 року в строк по 01.05.2008 року.
Так, згідно умов договору №2 від 16.11.2007 року приймання виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі робіт.
Вказаного документу, який би достеменно підтверджував момент виконання та передачу належно виконаної послуги позивачеві, відповідач суду не представив.
Надані відповідачем суду апеляційної інстанції копії письмових пояснень техніка-геодезиста ОСОБА_5 та голови Нехайківської сільської ради Черкаської області Шевченка В.В. щодо отримання головою ФГ «Бірюк» проекту землеустрою не спростовують доводів позивача про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, з огляду на приписи частини 2 статті 34 ГПК України, згідно якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування (а в даній ситуації - це підписаний сторонами акт приймання-передачі робіт), не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували листування ФОП ОСОБА_2 з фермерським господарством «Бірюк» з приводу надання останнім документів, відсутність яких перешкоджала відповідачеві виконати договірні зобов'язання у повному обсязі. Разом з тим, зі змісту договору № 2 від 16.11.2007 року не вбачається обов'язку позивача, як замовника, виконувати певні роботи за спірним договором особисто.
Таким чином, твердження відповідача про те, що невиконання ним робіт в обсязі, передбаченому договором було зумовлено бездіяльністю позивача, є надуманими та безпідставними.
Однією з позовних вимог позивача є зобов'язання ФОП ОСОБА_2 виконати умови договору по виготовленню державних актів на право на земельну частку (пай) в розмірі середньої земельної частки (паю) по Нехайківській сільській раді членам фермерського господарства ФГ «Бірюк».
В ході розгляду справи відповідач пояснив, що член фермерського господарства «Бірюк» ОСОБА_4 померла, у зв'язку з чим технічна документація з землеустрою була виготовлена лише на ОСОБА_4
Позивач в судовому засіданні дані обставини не заперечував.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Слід зазначити, що за умовами договору № 2 від 16.11.2007 року такий набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань (п.9.1 договору).
Враховуючи зміни, що відбулись у законодавстві, згідно з якими державна реєстрація земельних ділянок проводиться у відповідності до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр», вимогу позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії по оформленню правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), судова колегія находить обґрунтованою частково, в частині оформлення такого документу члену фермерського господарства - ОСОБА_4
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 224 Господарського кодексу України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, згідно статті 225 Господарського кодексу України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язань другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 623 Цивільного кодексу України унормовано, що для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.
На підставі ретельної правової оцінки умов договору, а також інших наявних у справі доказів в їх сукупності колегією суддів встановлено, а відповідачем не спростовано факт завдання позивачеві збитків у розмірі 21 421,34 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором від 16.11.2007 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.01.2004 року між фермерським господарством «Бірюк» в особі ОСОБА_4 та Драбівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди землі, що знаходиться в адміністративних межах Нехайківської сільської ради Драбівського району Черкаської області загальною площею 93,3 га, з метою сільськогосподарського використання для ведення товарного виробництва, строком на 5 років.
Згідно п.4.1 договору орендна плата за оренду земельної ділянки в 2004 році становила 186,00 грн. за 1 га, а за рік - 17 056,00 грн., відповідно орендна плата за земельні ділянки загальною площею 6,64 га становила 832,16 грн. за період з 16.11.2007 року по 01.05.2008 року.
Оскільки договір оренди землі відносно вказаної земельної ділянки загальною площею 87,3 га вищеназваними сторонами 23.04.2009 року був укладений на новий строк, зі сплатою у розмірі 454,00 грн. за 1 га ріллі, орендна плата за 6,64 га землі за період з 2009 року 2013 рік склала 20611,61 грн.
Враховуючи строк виконання відповідачем робіт за договором № 2 від 16.11.2007 року, які мали бути завершені 01.05.2008 року, орендна плата, що підлягала сплаті за користування земельними ділянками площею 6,64 га у спірний період склала 21 443,77 грн.
Сплата позивачем вказаної суми орендних платежів підтверджується довідкою, виданою виконкомом Нехайківської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 05.11.2013 року вих. №359 та довідкою Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Черкаській області від 18.02.2014 року вих. №421/23-00-15-03/24 (а.с.71).
Саме неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем умов договору, на переконання судової колегії, призвело до понесення позивачем матеріальних витрат, тобто наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу у розмірі 21 443,77 грн. В іншій частині розмір збитків позивачем заявлено безпідставно, а відтак задоволенню не підлягають, враховуючи вищенаведене.
У поданій до суду першої інстанції заяві від 12.12.2013 року відповідач порушив питання про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог, вказуючи, що після 01.05.2008 року фермерське господарство «Бірюк» жодних претензій щодо виконаних робіт за договором від 16.11.2007 року не пред'являло, а претензія була подана позивачем лише у березні 2013 року.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на домовленість сторін про виконання всього обсягу робіт за договором у строк не пізніше 01.05.2008 року, позивач повинен був звернутися за захистом свого порушеного права протягом трьох років, тобто не пізніше 02.05.2011 року, проте з позовною заявою фермерське господарство «Бірюк» звернулось до господарського суду Черкаської області лише 25.09.2013 року.
Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку позивач суду не навів, а відтак, фермерському господарству «Бірюк» у задоволенні позовних вимог, заявлених до ФОП ОСОБА_2 має бути відмовлено.
При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати на те, що умова договору від 16.11.2007 року, якою погоджено його дію до повного виконання сторонами зобов'язань не може бути умовою про відповідне збільшення строку позовної давності, оскільки остання за своєю природою є конкретним періодом у часі, який починається від визначеного дня та спливає у певний визначений момент часу, у відповідності з приписами статей 251, 256 Цивільного кодексу України.
Вчинення ж відповідачем дій з виготовлення проекту землеустрою 11.04.2012 року, тобто після спливу позовної давності (01.05.2011 року) не свідчить про переривання перебігу давності.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія, погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга фермерського господарства «Бірюк» - задоволенню частково, з постановленням у справі №925/1550/13 нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності з вищенаведених судом апеляційної інстанції мотивів.
У відповідності до статті 49 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фермерського господарства «Бірюк» на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 року у справі №925/1550/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 року у справі №925/1550/13 скасувати.
3. Постановити у справі №925/1550/13 нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності.
4. Матеріали справи №925/1550/13 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
І.М. Скрипка