"24" березня 2014 р.Справа № 921/1255/13-г/1
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про cтягнення заборгованості в сумі 62 540,80 грн.
За участю представників від:
Позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 05.04.2011р.
Відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 від 24.03.2004р.;
ОСОБА_3, довіреність № 437164 від 14.01.14р.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".
Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9МА608284152D06.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про cтягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2 - 62540 грн. 80 коп. заборгованості по орендній платі відповідно до договору №3 оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., з яких 28 000 грн. - борг; 9 646 грн. 11 коп. - пеня, 22 929 грн. 32 коп. - 35% річних.
Ухвалою господарського суду від 18.12.2013р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 22.01.2014р., який було відкладено на 10.02.2014р. з підстав викладених в ухвалі.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.02.2014р., за клопотанням відповідача, в порядку ч. 2. п. 1 ст. 79 ГПК України, провадження у даній справі зупинено та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Січових Стрільців, 4, м. Тернопіль.
19.02.14р. згідно супровідного листа № 22/06-05/184 від 18.02.14р. (вх. № 5395 19.02.2014р.) матеріали судової справи № 921/1255/13-г/1 повернуто на адресу господарського суду Тернопільської області для доукомплектування оригіналом Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.08.2010р.
Ухвалою від 21.02.2014р. судом призначено судове засідання на 19.03.2014р., для вирішення питання щодо поновлення провадження по даній справі.
19.03.2014 року в судовому засіданні позивач зазначив, що у нього оригінал Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.08.2010р. відсутній та просить поновити провадження у справі.
Відповідач проти поновлення провадження у справі не заперечив.
Ухвалою суду від 19.03.2014р. провадження у справі поновлене.
Відповідач в судовому засіданні 24.03.2014р. та у відзиві на позов від 20.01.2014р., доводах та міркуваннях від 19.03.2014р., доводах та міркуваннях №2 від 24.03.2014р., проти позовних вимог заперечила посилаючись на те, що про договір від 01.06.2010 року та акт приймання - передачі від 01.06.2010р. вона дізналась лише після отримання позовних матеріалів, оскільки такий договір нею не укладався та відповідно не підписувався. Також зазначила, що даний договір є нікчемним, оскільки укладений терміном на 5 років, та у відповідності до ст. 793 ЦК України підлягав нотаріальному посвідченню, а також у відповідності до ст. 794 ЦК України державній реєстрації. Договір від 01.06.2010р. нотаріально не посвідчений та не пройшов державної реєстрації, у зв'язку з чим просить в позові відмовити. Також просить суд врахувати, що позивачем не надано суду оригіналу акту приймання-передачі приміщення в оренду від 01.06.2010р., що також, на її думку ставить під сумнів чинність договору. Також заявою від 24.03.2014р. просить суд застосувати строки позовної давності.
Позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що договір є чинним. Те, що договір нотаріально не посвідчений та не пройшов державної реєстрації пояснив помилкою через необізнаність в законодавстві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені сторонами докази, господарський суд встановив:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 01 червня 2010 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) підписано договір оренди нежитлового приміщення №3, у відповідності до п.1.1. якого орендодавець зобов'язався надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Загальна площа приміщення, як вказано у п. 1.2. договору, складає 43,6 кв.м.
У п. 1.3. представленого договору зазначено, що приміщення надається для надання перукарських послуг. Орендарю не дозволяється використовувати приміщення і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.
Прийом-передача приміщення здійснюється комісією, до складу якої входять представники обох сторін. Про факт передачі-прийому приміщення складається акт прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Сторони погодили, що термін дії договору становить 5 (п'ять) років з 01.06.2010р. (п. 3.1. договору).
У відповідності до п. 4.1. договору, розмір орендної плати становить 1000 гривень і не підлягає коригуванню.
Орендна плата сплачується по перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця готівкою не пізніше 07 числа поточного місяця (п.4.3 договору).
Позивачем представлено копію акта приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення від 01.06.2010р., за яким орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім числиться заборгованість з орендної плати в розмірі 28000 грн., а також 9 646 грн. 11 коп. пені, 22 929 грн. 32 коп. 35% річних, що стало підставою для звернення з позовом.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України ,давши оцінку поданим позивачем доказам та наведеним доводам , прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
При цьому суд виходив із наступного.
Підставою звернення до суду, за твердженням позивача, став факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів на підставі Договору оренди об'єкта нерухомості від 01.06.2010р.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 795 ЦК України).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що об'єкт оренди передається орендарю за актом передачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього договору.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження фактичної передачі відповідачу орендованого приміщення.
Ухвалами від 18.12.2013р., 22.01.2014р. суд зобов'язував позивача надати, зокрема, оригінал акту приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору, проте позивач витребуваних документа не надав та пояснив, що оригінал акту у нього відсутній.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, крім іншого, зазначив, що акт приймання-передачі об'єкта оренди в порушення ч.1 ст.795 ЦК України між сторонами не підписувався, а наявна копія у матеріалах справи є підробленою.
За вказаних обставин, суд констатує, що передача позивачем об'єкта оренди відповідачу не підтверджена належними та допустимими доказами.
Як встановлено судом, строк дії договору оренди об'єкта нерухомості від 01.06.2010р. становить 5 (п'ять) років (п.3.1 договору).
Відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст.794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремою частини), укладений на строк не менше як три роки, підлягає державній реєстрації.
Зі змісту ч.3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент підписання спірного договору) вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, правочини оренди нерухомого майна зі строком дії на три роки і більше вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Таким чином, для договору оренди від 01.06.2010р. (зі строком дії 5 років) необхідне як нотаріальне посвідчення, так і державна реєстрація.
Доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди від 01.06.2010р., всупереч ст.ст. 793, 794 ЦК України, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Недотримання вимог закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору оренди об'єкта нерухомості від 01.06.2010р. тягне за собою нікчемність даного правочину.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір оренди є нікчемним правочином.
Згідно приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Позивач повинен належними доказами довести факти, на підставі яких пред'явлено позов.
Оскільки, договір оренди об'єкта нерухомості від 01.06.2010р. зі строком дії п'ять років, не посвідчений нотаріально та не зареєстрований в установленому порядку, він є нікчемним та не створює правових наслідків, у зв'язку з чим, правові підстави для стягнення заборгованості з орендної плати відсутні.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Сторони вправі оскаржити рішення до Львівського апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга подається через цей суд протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення
Повний текст рішення виготовлено 31 березня 2014р.
Суддя Ю.О. Чопко