Номер провадження2/754/750/14
Справа №754/19152/13-ц
іменем України
13.02.2014 Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого суддіСаламон О.Б.
з участю секретаряСолодухіної Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням - АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у лютому 1993 року вселилась до гуртожитку по АДРЕСА_2, на якому вона працювала та на балансі якого станом на 1993 рік перебував гуртожиток. У 1995 році одружилася з відповідачем ОСОБА_5, який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, наймачем якої є відповідач ОСОБА_4 (мати чоловіка). Після реєстрації шлюбу за згодою матері та за відсутністю будь-яких заперечень з боку відповідачів, переїхала мешкати до свого чоловіка та свекрухи - відповідачів по справі. Починаючи з 1995 року до цього дня, а саме протягом 19 років проживала однією сім»єю в квартирі без реєстрації. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, який з моменту народження та наданий час проживає в квартирі і якого в подальшому зареєстровано. Незважаючи на тривалий час спільного проживання однією сім»єю, мати чоловіка не надавала згоди на реєстрацію у квартирі. З 2000 року чоловік почав зловживати алкоголем, приймати участь в утриманні квартири та сім»ї, після чого у зв'язку з негараздами почали погіршуватися і відносини зі свекрухою і, як наслідок, наприкінці 2010 року відповідач зазначала, що вона, позивач, не має права на проживання в квартирі.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові. Зазначила, що оскільки вселилась до квартири за згодою наймача та як член сім»ї тривалий час протягом 19 - ти років постійно проживала у квартирі, приймала участь у витратах по її утриманню, де народився і проживає син, однак її право на проживання оспорюється відповідачами, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила факт проживання позивача у квартирі протягом тривалого часу, не заперечувала, що проживає і на даний час, перебуває у шлюбі з її сином, при цьому зазначила, що бажає оформити квартиру саме на онука.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 є наймачем АДРЕСА_1, в якій зареєстрована вона - ОСОБА_4, син - ОСОБА_5 та онук - ОСОБА_6
Згідно з Актом та з довідкою, наданою ЖЕК - 304, позивач ОСОБА_3 дійсно проживає у АДРЕСА_1 без реєстрації зі своїм чоловіком ОСОБА_5, сином ОСОБА_6, матір»ю чоловіка - ОСОБА_4 (а.с.11,14)
На підтвердження оплати утримання квартири позивачем надано до суду розписки щодо передачі коштів ОСОБА_4 (а.с.15-22), про що в судовому засіданні не заперечувала відповідач ОСОБА_4
Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Так, в судовому засіданні сторона відповідача не заперечувала той факт, що позивач проживає у вище зазначеній квартирі з 1995 року по теперішній час разом з нею, своїм чоловіком, сином.
Як встановлено, позивач у лютому 1993 року вселилась до гуртожитку по АДРЕСА_2, на якому вона працювала та на балансі якого станом на 1993 рік перебував гуртожиток.
Отримавши вищезазначене житло, 05.02.1993 р. зареєструвалася за адресою гуртожитку, що підтверджується відміткою про реєстрацію.
Реєстрація була тимчасовою, а саме до 22.01.1998 р.
Відповідно до Розпорядження КМДА № 813 від 28.05.1999 р. будівля гуртожитку отримала статус житлового будинку і на всі квартири, особам, які постійно проживали були видані ордери.
Зазначений факт підтверджується листом-вимогою ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 1 від 18.05.2009 р., згідно з яким, зокрема зазначено, що на момент прийняття Розпорядження позивач не проживала та не проживає, тому вони вимагають в добровільному порядку знятися з реєстрації та зареєструватися за фактичним місцем проживання. (а.с.13)
Як вбачаться з матеріалів справи та наданих в суді доказів, позивач не проживає за місцем реєстрації з 1995 року, а відтак у разі виселення з квартири за місцем свого проживання з родиною, фактично залишиться без житла, оскільки не має права проживати за місцем реєстрації.
У 1995 році одружилася з відповідачем ОСОБА_5, який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, наймачем якої є відповідач ОСОБА_4 (мати чоловіка).
Після реєстрації шлюбу за згодою матері та за відсутністю будь яких заперечень з боку обох відповідачів, переїхала мешкати до свого чоловіка - відповідача ОСОБА_5 та, починаючи з 1995 року, а саме протягом 19 років проживала однією сім»єю в квартирі без реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, який з моменту народження та наданий час проживає в квартирі і якого в подальшому зареєстровано. Весь цей час позивач постійно проживала у спірній квартирі з відповідачами, вели спільне господарство.
Дані факти були встановлені та досліджені письмовими доказами по справі та доведені в судовому засіданні.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.1989 року, № 13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року, "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", вирішуючи спори про право користування житловою площею осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування житловим приміщенням.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Однак, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування житловим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України, «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім»ї наймача (ч.ч. 1,2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сімї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР) У разі вселення особи до жилого приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування цим примішенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилася як член сім»ї наймача. При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з»ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім»ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім»ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані, спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб (крім дружини, дітей та батьків), якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Зазначений факт разом з обставинами, викладеними вище щодо вселення та проживання дає достатні підстави для визнання ОСОБА_3 членом сім" ї ОСОБА_4
Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач вправі вселити в займане приміщення дружину, дітей, батьків, а також інших осіб і при цьому ці особи, що вселились в займане приміщення, як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими права користування жилим приміщенням.
Приймаючи до уваги викладене, суд визнає вимоги позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає, що позивач набула права користування жилим приміщенням, а саме АДРЕСА_1, оскільки право користування виникло на законних підставах. ОСОБА_3 вселилася до спірної квартири за згодою наймача, постійно проживала разом з нею протягом 19 років і вела спільне господарство, з моменту вселення і по даний час нею виконуються всі обов'язки наймача квартири, при цьому факт відсутності реєстрації у спірній квартирі не має правового значення у відповідності до п. 15 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Проживання позивача у вказаному жилому приміщенні носить постійний характер протягом тривалого часу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 30, 60, 62, 212 -215 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 391,657 ЦК України, ст. ст. 64, 65 ЖК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право користування АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон