269/43/14-ц
№ 2/269/377/2014
іменем України
7 лютого 2014 року Совєтський районний суд м. Макіївки у складі:
головуючого судді Мельника Ю.А.
при секретарі Кондратьєвій І.О.
розглянувши у судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири загальною спільною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину квартири, -
Позивач звернулась 14.01.2014 року до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання квартири загальною спільною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину квартири.
В обґрунтування вимог зазначила, що 20.04.1996 року уклала шлюб з відповідачем, в лютому 2002 року в період їх спільного проживання однією сім'єю за спільні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 45.00 кв. м, в тому числі житловою площею 23.60 кв. м. Договір купівлі-продажу квартири було оформлено на відповідача ОСОБА_2 Після придбання квартири вони стали спільно проживати в квартирі, спільно вели господарство, оплачували комунальні послуги. В наступний час шлюбні відносини між ними припиненні з 04.07.2013 року. Вона проживає в спірній квартирі, відповідач проживає за іншою адресою з іншою жінкою, фактично утворив іншу сім'ю. Спільного господарства з відповідачем не ведуть, вона планує розірвати шлюб з відповідачем. ОСОБА_2 не визнає її право на ? частину квартири , має намір виселити її з цієї оселі. Правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у відповідача. Оскільки вважає, що її право як дружини на спільне майно порушене тому і звернулась до суду з зазначеною заявою, просить визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 45.00 кв. м, в тому числі житловою площею 23.60 кв. м, - спільною власністю подружжя, визначивши частки власників по ? кожному, визнати за нею право власності на ? частину зазначеної квартири, стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 243.60 гривень та витрати, пов'язані з витратами адвоката в розмірі 2500 гривень.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, на заявлених вимогах наполягає.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що надав письмову заяву, просить розглядати справу у його відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до паспортних даних позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває в зареєстрованому шлюбі з 20.04.1996 року з ОСОБА_2, відповідачем по справі /а.с.4/.
Перебування позивача в зареєстрованому шлюбі з відповідачем також підтверджує надана копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 20.04.1996 року, укладений 20.04.1996 року виконкомом Нижньокринської селищної ради Совєтського району м.Макіївки Донецької області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, після укладення шлюбу прізвище позивача залишилось без змін /а.с.5/.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21.01.2002 року, що посвідчений нотаріально, ОСОБА_2 придбав двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 45.00 кв. м, в тому числі житловою площею 23.60 кв. м. Договір було зареєстровано у державного реєстратора, на момент реєстрації КП «БТІ м.Макіївки» 13.01.2003 року /а.с.19/.
Оскільки квартира була придбана в 2002 році під час спільного проживання подружжя ОСОБА_2-ОСОБА_1, то питання про визнання зазначеної квартири спільною сумісною власністю регулюється Кодексом про шлюб та сім'ю України, оскільки цей нормативний акт діяв на час придбання спірного майна.
Згідно ст. 22 КпШС України передбачає, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Отже, проаналізувавши надані у відповідності вимог ст. 10, 60 ЦПК докази, суд дійшов висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, - є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки була придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
При придбанні квартири в правовстановлюючому документі: договорі купівлі-продажу квартири від 21.01.2002 року, покупцем був зазначений відповідач, позивач при придбанні квартири не ставила питання про виділення її частки, або визнання за нею права власності на частину квартири. Зазначені вимоги нею були викладені в позовних вимогах, поданих до суду 14.01.2014 року, тобто в період вже дії Сімейного Кодексу України.
Стаття 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Стаття 72 СК України передбачає, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Спірна квартира не належить до видів майна одного з подружжя, що перелічені в роз'ясненні.
Строк, встановлений ст. 72 СК України позивачем дотриманий.
В силу ст. 368 ЦК України встановлено, що частки в праві спільної сумісної власності вважаються рівними та ст. 370 ЦК України передбачено, що власник має право на виділ у натурі частки майна, що є спільною сумісною власністю.
Позивач не порушує питання про виділення частин у спільній сумісній власності в натурі, але просить визначити частки у спільній сумісній власності.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.
Суд вважає, що можливо визначити частки власників квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, - яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визначивши по ? частки у спільній сумісній власності кожному та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири загальною площею 45.00 кв. м, в тому числі житловою 23.60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.
Стаття 88 ЦПК України передбачає, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 243.60 гривень підлягають стягненню з відповідача, оскільки заявлені матеріальні вимоги позивача задоволені в повному обсязі і підтверджені квитанцією про сплату судового збору /а.с.1/.
Заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 2500 гривень не підлягають задоволенню, оскільки документально не підтверджені - саме в чому полягає правова допомога, лише надана довідка адвоката ОСОБА_3 про отримання гонорару.
Керуючись ст. 328, 355, 392 ЦК України, ст. 70, 71 Сімейного Кодексу України, на підставі ст.ст.10, 57 ,60, 212- 215, 218 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири загальною спільною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину квартири - задовольнити частково.
Визнати квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Встановити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в спільній сумісній власності, у розмірі по 1/2 частині кожному.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири загальною площею 45.00 кв. м, в тому числі житловою 23.60 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 243.60 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області, через даний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ю. А. Мельник