Копія
Справа №686/11714/13-ц
Провадження №22-ц/792/527/14
27 березня 2014 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,
суддів: Гринчука Р.С., Заїки В.М.,
при секретарях : Сацюк Г.О., Гриньовій А.М.
з участю : позивача-відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника позивача- відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Андрійчука А.Б., відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, представника третьої особи Хмельницької районної державної адміністрації Дикої В.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/11714/13ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії Аграрних Наук, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Пироговецька сільська рада Хмельницького району, служба у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації, про визнання ордеру недійсним та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії Аграрних Наук до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, Хмельницький міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, про виселення без надання іншого житла та зняття з реєстраційного обліку.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, вказував, що проживає у квартирі АДРЕСА_1. Квартиру отримав під час роботи в ДП "Дослідне господарство "Зоря" та вселився у квартиру як в службове житло. В подальшому був звільнений у зв'язку з скороченням штату працівників. У 2012 році стало відомо, що спільним рішенням адміністрації ДП "Дослідне господарство "Зоря" та профспілковим комітетом ОСОБА_4 видано ордер на вселення у вказану квартиру. Вважаючи такі дії неправомірними, ОСОБА_1 вказував на порушення п. 11 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37. Також позивач зазначав, що згідно п. 21 Положення ДП "Дослідне господарство "Зоря" не мало права видавати ордер на вселення. _________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Сарбей О.Ф. провадження № 22-ц/792/527/14
Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 41, 42 Крім того, за формою ордер не відповідає п. 21 Положення. Тому просив визнати недійсним ордер № 2 від 16 лютого 2012 року виданий ОСОБА_4 на основі спільного рішення профспілкового комітету і дирекції ДП "Дослідного господарства "Зоря", стягнути
на його користь судові витрати.
ДП "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії Аграрних Наук, звертаючись до суду із зустрічним позовом вказувало, що ОСОБА_1 під час роботи на підприємстві було надано для проживання на час роботи житло, а саме : житлову кімнату в квартирі АДРЕСА_1. Кімната була надана з правом реєстрації місця проживання і зобов'язання оплати оренди жилого приміщення та комунальних послуг. Згідно наказу ОСОБА_1 був звільнений з роботи. ДП "Дослідного господарства "Зоря" вказувало, що відповідач ОСОБА_1 вселився і проживає у спірній кімнаті без достатніх правих підстав. Зокрема, ордер на вселення ОСОБА_1 не видався. Договір найму житла з відповідачем укладений не був. Також, оскільки Хмельницька районна рада не приймала рішення про включення вказаного житлового приміщення до категорії службових, то не може бути застосовано положення ст. 125 ЖК України. Тому ДП "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії Аграрних Наук просило суд виселити ОСОБА_1 з житлового приміщення за адресою : АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, зобов'язати Хмельницький районний сектор ДМС України зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 2 жовтня 2013 року вказані позови об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12 грудня 2012 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено службу у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницький міський відділ управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 січня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 Позов ДП "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії Аграрних Наук задоволено. Ухвалено виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Зобов'язано Хмельницький міський відділ управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії Аграрних Наук судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вказане рішення суду незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове, яким його позов задоволити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що при вирішення спору, суд безпідставно відхилив клопотання про витребування відомостей про те, хто є керівником ДП "Дослідне господарство "Зоря". Також суд неправомірно не взяв до уваги положення Статуту ДП "Дослідне господарство "Зоря" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" і, відповідно, прийняв до розгляду позовну заяву, подану неповноважною особою. Апелянт вважає невірним висновок суду про його вселення у спірне житлове приміщення без відповідної правової підстави, зокрема, без ордеру. Оскільки суд при цьому не взяв до уваги п. 23 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР та його пояснення, що ордер у встановленому порядку був зданий на підприємство. Також на думку ОСОБА_1, суд неправомірно не застосував ст. 125 ЖК України. Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні його позову про визнання ордеру дійсним.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Пироговецької сільської ради держава Україна в особі Української академії аграрних наук є власником квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в господарському віданні Державного підприємства дослідного господарства «Зоря» Хмельницької державної сільськогосподарської станції Української академії аграрних наук. Дана квартира складається з трьох житлових кімнат, дві з яких розміщені на другому поверсі, кухні, санвузла, підвалу.
Рішенням виконавчого комітету Пироговецької сільської ради № 10 від 22 лютого 2007 року квартирі АДРЕСА_1 за поданням дирекції ДП ДГ «Зоря» надано статус службового житла.
Наказом Директора ДП ДГ «Зоря» № 10 від 20 березня 2009 року «Про заключення договору оренди» ОСОБА_1 на період роботи в ДП ДГ «Зоря» надано службове житло, а саме житлову кімнату квартири АДРЕСА_1. При цьому в наказі зазначено головному економісту підприємства підготувати договір оренди та розрахунок орендної плати.
В листі директора ДП ДГ «Зоря» начальнику паспортного столу Хмельницького району про реєстрацію ОСОБА_1 за вказаною адресою зазначено, що ОСОБА_1 буде проживати у вказаній квартирі на підставі договору оренди житлової кімнати.
Однак в послідуючому договір оренди житлової кімнати у вказаній квартирі між сторонами укладений не був. Також ОСОБА_1 у відповідності до ст. 122 Житлового кодексу України спеціальний ордер на вселення у надане службове жиле приміщення теж не видавався.
Незважаючи на відсутність підстав для вселення у житлову кімнату квартири АДРЕСА_1 у вигляді спеціального ордеру ОСОБА_1 в 2009 році вселився у вказане житлове приміщення та проживав у ньому тимчасово за погодженням з керівництвом підприємства на підставі усної цивільно-правової угоди про тимчасове проживання на період роботи в підприємстві.
10 серпня 2010 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи в ДП ДГ «Зоря» у зв'язку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП., однак продовжив проживати у вказаній кімнаті.
Наказом Директора ДП ДГ «Зоря» № 9-в від 16 лютого 2012 року «Про надання житла» працівнику господарства ОСОБА_4 надано для проживання їй та її двом дітям дві житлові кімнати квартири АДРЕСА_1, які розміщені на другому поверсі. Приміщення загального користування: кухня, санвузол, підвал надаються в сумісне користування з громадянином ОСОБА_1
В судовому засіданні представник ДП ДГ «Зоря» пояснив, що це житло не є службовим, оскільки рішенням виконавчого комітету Пироговецької сільської ради № 10 від 22 лютого 2007 року про надання статусу службового житла прийнято з порушенням чинного законодавства з перевищенням повноважень виконавчого комітету сільської ради, оскільки відповідно до ст. 118 Житлового кодексу України жиле приміщення включається до статусу службового лише рішеннями виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів.
На підставі цього наказу ДП ДГ «Зоря» ОСОБА_4 видано ордер на вселення її та двох її дітей у вказане житлове приміщення, однак вона не може вселитись через заперечення з боку ОСОБА_1
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Приписами ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст. ст. 118, 121, 122 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Згідно п.п. 3. 21. 38 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Особи, які самоправно зайняли службове жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом фактичних обставин, ОСОБА_1 без достатніх правових підстав : спеціального ордеру виданого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів чи укладеного з підприємством договору оренди вселився в житлову кімнату квартири АДРЕСА_1, яка є власністю держави в особі Української академії аграрних наук та яка перебуває в господарському віданні Державного підприємства дослідного господарства «Зоря» Хмельницької державної сільськогосподарської станції Української академії аграрних наук.
В той же час з врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 проживав в спірній кімнаті тимчасово лише на період роботи на підприємстві за погодженням з керівництвом підприємства на підставі усної цивільно-правової угоди про тимчасове проживання лише на період роботи в підприємстві, тобто між сторонами існували цивільно-правові відносини щодо спірної кімнати.
Після звільнення з підприємства ОСОБА_1 продовжував проживати в квартирі самоправно, чим порушувались права власника даної спірної квартири, захищені ст. ст. 319, 391 Цивільного кодексу України, а тому ОСОБА_1 підлягає виселенню без надання йому іншого жилого приміщення.
Доводи апелянта про те, що отримав спеціальний ордер на вселення у вказану квартиру і вселився у квартиру саме на підставі ордеру, який потім здав на підприємство, слід відхилити.
ОСОБА_1 не надано, а судом не здобуто жодних доказів, що ОСОБА_1 видавався спеціальний ордер виконавчим комітетом відповідної ради народних депутатів на вселення у спірну квартиру. Навпаки за повідомленнями як Хмельницької районної ради, так і Пироговецької сільської ради (а.с. 38-39) вказані ради спеціальний ордер ОСОБА_1 на користуванням службовим житлом, а саме житловою кімнатою квартири АДРЕСА_1, не видавали.
ДП ДГ «Зоря» повністю заперечило факт видачі такого ордеру підприємством.
При цьому, як вбачається зі змісту наказу директора ДП ДГ «Зоря» № 10 від 20 березня 2009 року, вказане житлове приміщення надавалось ОСОБА_1 лише на період роботи на підприємстві з умовою укладення договору оренди житла, який укладений не був, без посилання на необхідність отримання чи видачі спеціального ордеру на вселення в квартиру.
Також безпідставними є доводи апелянта про підписання зустрічної позовної заяви ДП ДГ «Зоря» від імені підприємства неповноважною посадовою особою.
Як видно з наказу виконавчого директора інституту кормів та сільського господарства Поділля від 24 квітня 2013 року № 37-к, якому було підпорядковане ДП ДГ «Зоря» виконувачем обов'язків директора ДП ДГ «Зоря» з 25 квітня 2013 року до вирішення питання щодо заміщення вакантної посади директора було призначено ОСОБА_11, який і підписав зустрічну позовну заяву від 22 серпня 2013 року. А вже з 29 листопада 2013 року керівником підприємства призначено Андрійчука А.Б., який в свою чергу підтримує позовні вимоги ДП ДГ «Зоря» та заперечує проти позову і апеляційної скарги ОСОБА_1
Також, як видно з відповіді на запит апеляційного суду, повноважний представник Української Академії Аграрних Наук, яка від імені держави є власником спірної квартири, повідомив, що Українська Академія Аграрних Наук позов ДП ДГ «Зоря» до ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнанння недійсним ордера № 2 від 16 лютого 2012 року, виданого ОСОБА_4, то, оскільки, ОСОБА_1 без достатніх правових підстав вселився у вищевказане житлове приміщення і підлягає з нього виселенню, його права та інтереси видачею такого ордеру ніяким чином не порушуються, тому рішенням суду першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні його позову, а доводи апеляційної скарги щодо недійсності ордеру не можуть бути взяті до уваги.
Крім того, при цьому слід врахувати, що ОСОБА_4 отримала право на вселення і проживання в квартирі з двома дітьми, одна з яких є неповнолітньою. При цьому інше житло для проживання у ОСОБА_4, як вона пояснила, відсутнє.
Таким чином задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру, виданого ОСОБА_4, може призвести до порушення прав неповнолітньої дитини на користування житлом, охоронюваних чинним законодавством, а саме ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та інших норм цивільного законодавства щодо захисту прав неповнолітніх. Вказані доводи зазначала і представник служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)
З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко