Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц/778/8/14 Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.
Суддя-доповідач Дзярук М.П.
Іменем України
26 березня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Крилової О.В.
Суддів Дзярука М.П.
Трофимової Д.А.
При секретарі Свинаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування реєстрації прав власності, -
В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом ОСОБА_4, Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування реєстрації прав власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся ОСОБА_5, після її смерті в м. Бердянську відкрилася спадщина на належне їй майно. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1266 ЦК України єдиним спадкоємцем за правом представлення є він, як її онук, оскільки син померлої (його рідний батько ОСОБА_3.) помер в м. Бердянську ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що в книзі реєстрації смертей 24.05.2005 року вчинено запис за № 787. Заповіту померла не залишила.
У встановлений законом строк він звернувся до Бердянської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Спадковим майном він вважав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в яку він вселився, зробив косметичний ремонт і на даний час в ній проживає.
З часом йому стало відомо, що за життя ОСОБА_5 09.08.2007 року уклала з ОСОБА_4 договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_4 зазначену квартиру, вартість якої на той час визначена в сумі 5 916 грн., а ОСОБА_4 зобов'язується утримувати ОСОБА_5, забезпечувати її щоденним триразовим харчуванням, необхідними лікувальними засобами, одягом, доглядом, наданням побутових послуг, необхідною допомогою та зберігати в її безкоштовному довічному користуванні спірну квартиру. Договір довічного утримання посвідчено державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_6 та занесений в реєстр за № 3-1713. 04.09.2007 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на вказану квартиру в ПП м. Бердянська.
Вважає, що ОСОБА_5 в момент укладання договору довічного утримання не усвідомлювала свої дії і не могла керувати ними, оскільки мала спадковий розлад психічного стану, вона перебувала на обліку в психіатричному відділенні Бердянської міської лікарні та їй був встановлений діагноз захворювання: роздвоєння особистості. Крім того, за життя ОСОБА_5 рідні постійно приходили до неї, опікувалися нею, забезпечували продуктами харчування. Частково ОСОБА_5 допомагали робітники Центру Соціальної допомоги і реабілітації інвалідів «Турбота», з якими вона мала угоду з 01.04.2002 року. Окрім них і робітників соціальної допомоги ніхто і ніякої допомоги бабусі не надавав.
Договір довічного утримання є двосторонньою угодою, у якому кожна сторона повинна виконувати оговорені в договорі умови, проте відповідачка, укладаючи договір довічного утримання не мала наміру виконувати його умови і ніяких реальних дій для виконання договору не вчиняла.
З урахуванням зазначених обставин, просив визнати недійсним договір довічного утримання укладений 09.08.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зобов'язати ПП м. Бердянськ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, невірну оцінку наданих доказів та невірного встановлення обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини: 09.08.2007 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої в установленому законом порядку укладено договір довічного утримання, згідно умов якого у власність ОСОБА_4 передано квартиру АДРЕСА_1 яка належала на праві власності ОСОБА_5, а ОСОБА_4 зобов'язалася надати довічне утримання ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Подаючи позов про визнання недійсним договору довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, позивач посилався на ті обставини, що померла в момент підписання договору не усвідомлювала значення своїх дій внаслідок психічних розладів, а також на те, що відповідачка не виконувала умов договору належним чином.
Відмовляючи в позові суд виходив із недоведеності наявними у справі доказами факту перебування ОСОБА_5 в момент укладення договору у стані, в якому вона не розуміла значення своїх дій. Також суд першої інстанції вважає недоведеним факт неналежного виконання ОСОБА_4 обов'язків по договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно вимог ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Як регламентовано ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно підлягає державній реєстрації
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 16 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи позивача, що на момент укладання договору довічного утримання ОСОБА_5 не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ним.
Зазначене спростовується цілою низкою доказів, досліджених судом першої інстанції таких, як первинна та повторна посмертні судово- психіатричні експертизи, показання свідків та іншими матеріалами справи.
Відповідно до Акту первинної посмертної судово-психіатричної експертизи від 26.03.2012р. № 247 КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, призначеної на підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.03.2012р., ОСОБА_5 на час підписання договору довічного утримання хронічним захворюванням не страждала, а виявляла психічні порушення у вигляді легких розладів особистості і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз, інсульт). В силу чого вона могла розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент укладення договору.
18.07.2012р. ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, виконання та проведення якої доручено КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня».
Відповідно до Акту повторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 661 від 03.09.2012р. висновки первинної експертизи підтвердилися.
Позивачем не було надано суду будь-яких належних доказів на спростування вказаних висновків.
При цьому, при проведенні повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, експертною комісією було враховано показання свідків.
Посилання апелянта на незаконність висновків експертиз є безпідставними.
Крім цього, за клопотанням позивача колегією суддів Апеляційного суду Запорізької області призначалася повторна посмертна судово-психіатрична експертиза, проведення якої було доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричних експертиз.
Висновок повторної посмертної судово - психіатричної експертизи № 978 від 29.11.2013 року не дав відповіді на поставлене питання через суперечливий, взаємовиключний і неповний характер об»єктів експертизи, що характеризують психічний стан ОСОБА_5 на період укладення договору довічного утримання. Однак, з мотиваційної частини висновку вбачається, що підекспертна до весни 2005р. ні з яких приводів у лікувальні установи психіатричного профілю, за медичною допомогою не зверталася (у листопаді 2005р. підекспертна одноразово була консультована психіатром диспансеру м. Бердянська, а в квітні 2007р. упродовж 3-х днів перебувала на стаціонарному обстеженні в психоневрологічному диспансері м. Бердянська) та на обліку в психіатра за місцем свого проживання, за виключенням листопада 2005р. - травня 2007р., коли підекспертна тимчасово перебувала на консультативному обліку в психіатра диспансеру м. Бердянська, не перебувала.
Отже, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір довічного утримання укладено у відповідності до чинного законодавства з урахуванням волевиявленням сторін правочину.
Посилання позивача на невиконання відповідачкою умов договору як на підставу визнання договору недійсним є безпідставними, оскільки невиконання відповідачкою умов договору довічного утримання не передбачено матеріальним законом як підстава для визнання договору недійсним. Відповідно до положень ст. 755 ЦК України такі обставини можуть бути підставою для припинення договору довічного утримання. Однак, ОСОБА_5 за життя з такими вимогами не зверталася, а у зв'язку із її смертю договір довічного утримання припинився.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись 303,304,307,313-315,31ё7,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: