Справа № 554/3306/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/19/14
Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І.
Доповідач Чічіль В. А.
13 березня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.,
за участю секретарів: Колодюк О.П., Самойлової М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, у якому зазначало, що на підставі укладеного кредитного договору №МК-07/2007 від 23 листопада 2007 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 6 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних на залишок заборгованості та терміном повернення кредиту до 22 листопада 2010 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №МК-07/2007 року про солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за вищевказаним кредитним договором.
Крім того, зобов'язання за кредитним договором забезпечене у розмірі 200,00 грн. договором поруки №МК-07/2007-П від 25 лютого 2010 року, що укладений між банком та ОСОБА_3
Оскільки відповідач належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків не виконав, станом на 24 лютого 2012 року має заборгованість по тілу кредиту у сумі 2 483,19 доларів США, по відсоткам - 1 636,92 долари США, також банком нараховано неустойку у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у сумі 974,95 доларів США та штраф (фіксована частина) у сумі 31,33 доларів США, штраф (процентна складова) - 254,75 доларів США.
Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за зазначеним кредитним договором на загальну суму 5 381,14 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 42 941,51 грн.
Крім того, просило стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200,00 грн.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 3 липня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №МК-07/2007 року від 23 листопада 2007 року у сумі 42 941,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у сумі 200,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 214,71 грн. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 2 грн.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як убачається з матеріалів справи, що ПАТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх вимог щодо наявної заборгованості відповідачів перед банком у сумі 5 381,14 долара США надав до суду кредитний договір №МК-07/2007 від 23 листопада 2007 року, додаток №1 від 23 листопада 2007 року до кредитного договору, та договір застави майна №20 від 23 листопада 2007 року, що були укладені між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1
Також матеріали справи містять договір поруки №МК-07/2007 від 23 листопада 2007 року, що укладено між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, та договір поруки №МК-07/2007-П від 25 лютого 2010 року, що укладено між банком та ОСОБА_3
Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати основного боргу та відсотків за користування кредитом, за обставин чого у банку виникло право вимагати у боржника та поручителів виконання боргових зобов'язань та сплату штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду у зв'язку з порушенням місцевим судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їх прав.
У заяві про перегляд у порядку ст. ст. 230-232 ЦПК України заочного рішення, ОСОБА_1 посилалась на те, що кредитний договір №МК-07/2007 від 23 листопада 2007 року, договір застави майна №20 від 23 листопада 2007 року з банком не укладала та не підписувала.
Відповідач ОСОБА_2 також вказував на невчинення ним підпису у договорі поруки №МК-07/2007 від 23 листопада 2007 року.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не роз'яснив відповідачам можливість та необхідність проведення судово-почеркознавчої експертизи на підтвердження даних тверджень відповідачів.
За вимогами ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
На стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено клопотання щодо проведення судово-почеркознавчої експертизи на предмет виконання відповідачами підписів у спірних договорах.
Відповідно до висновку експерта №1755 судово-почеркознавчої експертизи від 17 лютого 2014 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у відповідних графах кредитного договору №МК-07/2007 від 23 листопада 2007 року, додатку №1 від 23 листопада 2007 року до кредитного договору, та договорі застави від 23 листопада 2007 року виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою. Вирішити питання про те, чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у відповідних графах договору поруки №МК07-08/2007 від 23 листопада 2007 року самим ОСОБА_2, чи іншою особою, не представляється можливим (а.с. 192).
На спростування висновку експертизи позивач не надав жодного доказу, не заявив клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи у разі незгоди з висновками проведеної експертизи.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів того, що відповідач ОСОБА_1 підписував кредитний договір чи отримував кредитні кошти за цим договором, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нікчемним правочином та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Часиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ст. 546 ЦК України порука є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
За правилами ч. 3 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З огляду на зазначені положення ЦПК України, заявлені ПАТ КБ «ПриватБанк» вимоги до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 також не підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення місцевого суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Судді: Прядкіна О.В.
Хіль Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.