Справа № 548/2035/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/547/14
Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В.
Доповідач Чічіль В. А.
13 березня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, у якому зазначало, що за умовами кредитного договору №PLF0RX09540227 від 16 листопада 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 1 579,51 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,0% на рік.
Позичальник належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань та станом на 19 вересня 2013 року має заборгованість за кредитом 1 288,09 грн., заборгованість по відсоткам у сумі 10 799,17 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 213,20 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 19 085,86 грн., штраф (фіксована частина) у сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у сумі 1 569,32 грн.
Просив стягнути заборгованість на загальну суму 33 455,64 грн. та 334,56 грн. судових витрат.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по договору № PLF0RX09540227 від 16 листопада 2006 року у сумі 16 369,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 229,40 грн.
У решті позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що 16 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір №PLF0RX09540227 від 16 листопада 2006 року про надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 1 579,51 грн. зі сплатою 24% річних.
У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.
Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За приписами ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З огляду на положення пп. 3.22, 3.2.3, 3.2.4 п. 3.2 умов надання споживчого кредиту позичальник зобов'язався погашати кредит та сплатити банку винагороду у порядку та строки відповідно до Заяви, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п. 4.1, 4.2 даних умов та тарифів.
Відповідно до п. 5.1 умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, станом на 19 вересня 2013 року за кредитним договором рахується заборгованість по тілу кредиту у сумі 1 288,09 грн., по відсоткам - 10 799,17 грн., та по комісії - 213,20 грн.
Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» нараховано неустойку, а саме, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у сумі 19 085,86 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1 569,32 грн.
На підтвердження своїх позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок заборгованості (а.с. 3) та виписку по рахунку (а.с. 22-23).
Відповідач ОСОБА_1 фактично визнав позов у частині заявлених позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту, та просив відмовити у стягненні відсотків, оскільки банк продовжив їх нарахування без доведення даних обставин до його відома.
Проте, дані заперечення відповідача на пред'явлений позов, суперечать змісту положень ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, які визначають проценти, як плату за користування грошима, що підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Оскільки ОСОБА_1 не ставиться під сумнів наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором та не заперечується, що кредитні кошти в повному обсязі ним не повертались, нараховані відсотки - не сплачувались, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з боржника на користь банку заборгованості зі сплати основної суми боргу, відсотків за користування кредитом та комісії (щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту).
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, суд не позбавлений можливості вирішити питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, ураховуючи, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача та майновий стан боржника, його майнові та інші інтереси.
Відповідач з 15 червня 2012 року відбуває покарання у місцях позбавлення волі, у поданій до суду заяві (а.с. 29) наголошує на те, що тривале незвернення банку до суду з даним позовом, потягнуло за собою нарахування відсотків по кредиту впродовж 7 років з моменту видачі кредитних коштів.
Ураховуючи фактичні обставини справи та невизнання відповідачем вимог про стягнення неустойки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у даній конкретній ситуації вбачаються істотні обставини, у розумінні положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, що дають підстави для зменшення розміру неустойки.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги щодо спливу строків позовної давності до вимог банку не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
Останній платіж по кредиту проведено 22 жовтня 2008 року у сумі 63,96 грн., що підтверджується з виписки по банківському рахунку та відповідачем не заперечується.
З огляду на положення ст. 259 ЦК України, позовна давність, що встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
У заяві №PLF0RX09540227 від 16 листопада 2006 року на отримання кредиту зазначено, що боржник ознайомився та згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були йому надані у письмовій формі та своїм підписом він підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування (а.с. 4).
Відповідно до п. 5.5 умов надання споживчого кредиту термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
У судовому порядку зазначений пункт відповідачем не оспорювався.
З урахуванням цього, звернення банку до суду з даним позовом у жовтні 2013 року відбулося в межах збільшеного строку позовної давності, що вираховується з моменту останнього проведеного позичальником платежу по кредиту, та підстав для відмови у позову з цих підстав не вбачається.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з апелянта на користь держави підлягає стягненню судовий збір за апеляційний розгляд справи, що не сплачувався ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 114,70 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Кузнєцова О.Ю.
Хіль Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.