Справа № 527/2064/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/629/14
Головуючий у 1-й інстанції Прикіпєлова Л. В.
Доповідач Чічіль В. А.
11 березня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Самойлової М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 4 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У липні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що відповідно до рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 липня 2010 року солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року у сумі 28 835,99 грн.
Дане рішення суду було виконано відповідачами в повному обсязі лише у квітні 2013 року, за обставин чого банк донарахував відсотки по вказаному кредитному договору за період з 30 березня 2010 року по 25 липня 2013 року у сумі 6 495,06 грн., комісію у сумі 8 930,00 грн. та неустойку у вигляді пені по кредиту у сумі 11 433,23 грн., пеню по відсоткам у сумі 23 663,31 грн., пені по комісії у сумі 31 036,60 грн.
Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року у сумі 81 558,20 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 4 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Як убачається з матеріалів стави та вірно встановлено місцевим судом, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (правонаступник - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року, за умовами якого позичальником отримано кредит у сумі 7 700,00 грн.
Відповідно до рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 червня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість станом на 29 березня 2010 року за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 3 424,00 грн., простроченої заборгованості по відсоткам - 1 921,26 грн., простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 769,85 грн., поточній заборгованості по комісії - 192,50 грн., поточна заборгованість по відсоткам - 176,88 грн., сума кредиту, що підлягає достроковому поверненню - 2 980,87 грн., пеню - 17 370,00 грн.
Зазначене рішення у частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пені змінено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2013 року, зменшено розмір пені з 17 370,63 грн. до 2 500,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що судові рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року є повністю виконаними та у банку відсутні підстави для стягнення будь-яких інших сум за кредитним договором, крім того, банк не надав належного розрахунку заборгованості відповідачів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
З огляду на положення ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.
Згідно до п. 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 23 травня 2011 року.
Відповідно до абз. 1 п. 4.2 кредитного договору нарахування проводиться за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.
За змістом п. 4.7 кредитного договору позичальник щомісяця в строк з 1 по 10 число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у сумі 192,50 грн. за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів.
З рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 червня 2010 року убачається, що вимог про дострокове повернення відсотків та комісії банком раніше не заявлялось.
У позовній заяві по даній справі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просив стягнути з відповідачів заборгованість по кредитному договору №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року, що складається з заборгованості, що виникла за період з 30 березня 2010 року по 11 квітня 2013 року по відсоткам у сумі 6 495,06 грн. та по комісії у сумі 8 930,00 грн., та пеню станом на 25 липня 2013 року на загальну суму 66 133,14 грн., а саме: пеню по тілу кредиту у сумі 11 433,23 грн., пеню по відсоткам - 23 663,31 грн., пеню по комісії - 31 036,60 грн.
Тобто, банк у даній справі заявляв вимоги щодо стягнення заборгованості по відсоткам та комісії по момент виконання в повному обсязі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 червня 2010 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про повторність вимог банку є помилковим, з огляду на те, що правовідносини сторін кредитного договору не припинилися у зв'язку з ухваленням судового рішення.
Крім того, у відповідності до умов п. 6.1 кредитного договору після ухвалення судового рішення про дострокове стягнення тіла кредиту по момент звернення до суду з даним позовом, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» нарахована неустойка.
У силу положень п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, що сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. п. 3.2., 3.3., 3.5, 4.3, 4.4., 4.6, 4.7., 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
У відповідності до умов п. п. 4.2., 4.7 нарахування відсотків та комісії проводиться по момент повернення отриманих кредитних ресурсів до 11 квітня 2013 року.
Разом з тим, нарахування неустойки по простроченню сплати тіла кредиту, відсоткам та комісії, з огляду на зміст пункту 5.1. кредитного договору, не обмежена такими строками та пов'язується періодом фактичного користування кредитними ресурсами.
З урахуванням цього, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку у частині позовних вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року у сумі 81 559,20 грн.
У свою чергу, позовні вимоги до поручителя не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Зобов'язання за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року, відповідно до п. 3.2 кредитного договору, підлягало до виконання у строк до 23 травня 2011 року.
Тобто, шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя сплинув 23 листопада 2011 року.
Разом з тим, банк звернувся до суду з позовними вимогами до поручителя 30 липня 2013 року, тобто, після того, як зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки припинились, у силу п. 4 ст. 559 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та порушують норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку у частині стягнення з позичальника ОСОБА_1 суми заборгованості та неустойки за кредитним договором, щодо заявлених ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вимог до поручителя, то в їх задоволенні слід відмовити.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України суд присуджує з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір, що сплачувався останнім при подачі позовної заяви.
Водночас, порушене у клопотанні ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» питання щодо стягнення витрат банку на розміщення оголошення в пресі про виклик відповідачів у судове засідання не підлягає задоволенню, оскільки дані витрати апелянтом документально не підтверджені.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
Заочне рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 4 грудня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №95/SF11-05-08 від 23 травня 2008 року у сумі 81 558,20 грн., а саме:
за період з 30 квітня 2010 року по 11 квітня 2013 року:
- прострочену заборгованість по відсоткам у сумі 6 495,06 грн.;
- прострочену заборгованість по комісії у сумі 8 930,00 грн.;
за період з 26 липня 2012 року по 11 квітня 2013 року:
- пеню за прострочення сплати заборгованості по тілу кредиту у сумі 11 433,23 грн.;
за період з 26 липня 2012 року по 25 липня 2013 року:
- пеню за прострочення сплати заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 23 663,31 грн.;
- пеню за прострочення сплати заборгованості по комісії у сумі 31 036,60 грн.
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 815,58 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Судді: Кузнєцова О.Ю.
Хіль Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.