Справа № 344/2873/14-ц
Провадження № 4-с/344/34/14
28 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бойчука О.В.
секретар Кондратів Х.І.,
за участю: заявника ОСОБА_1,
державного виконавця Раковецького М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду заяву ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецького М.С. щодо складання акта опису та арешту майна від 14.02.2014 року, визнання акта протиправним та його скасування,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецького М.С. щодо складання акта опису та арешту майна від 14.02.2014 року Просив визнати дії державного виконавця при складенні акту протиправними, визнати протиправним сам акт, а також скасувати цей акт. Скаргу мотивовано тим, що в оскаржуваному акті державний виконавець не вказав відмінних ознак столярного цеху, не навів детального опису майна, а зазначив тільки назву та адресу, чим порушив вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень. Крім того, в порушення Інструкції, проводив опис і арешт майна не в об'єднаному провадженні щодо боржника ОСОБА_1, а тільки в одному з проваджень щодо цього боржника.
Заявник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав з наведених у ній підстав. Суду пояснив, що зніс столярний цех, а на його місці почав зводити інші будівлі. Просив суд скаргу задовольнити.
Державний виконавець проти задоволення скарги заперечив та суду пояснив, що при складанні акту керувався інструкціями і зазначив у ньому споруду столярного цеху, яку виявив на ділянці.
Спеціаліст ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив правдивість інформації, викладеній ним у довідці від 25 лютого 2014 року (а.с. 11).
Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Суд вважає, що строк подання скарги заявником пропущено з поважних причин, а тому, з метою захисту прав та інтересів боржника, його слід поновити.
Дослідивши матеріали заяви, суд з'ясував, що, відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 01 березня 2005 року придбав у третьої особи столярний цех, загальною площею 130,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до технічного паспорту від 12 жовтня 2004 року, рік побудови столярного цеху - 1993 рік, фундамент - бетон, покрівля - шифер, підлога - бетон, висота будівлі - 3,50м., площа будівлі - 143,0 кв.м., об'єм - 500 куб.м., площа основних приміщень 130,7 кв.м. (а.с. 8-10).
У довідці, наданій 25 лютого 2014 року спеціалістом ОСОБА_3, зазначено, що на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу столярного цеху від 01.03.2005 року за реєстраційним № 9605537 від 23.06.2005 року, зареєстрованим Івано-Франківським ОБТІ, столярний цех знесено. На земельній ділянці знаходяться два об'єкти нерухомого майна незавершених будівництвом станом готовності 46 відсотків, та 16 відсотків. (а.с. 11).
У акті опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецького М.С. зазначено, що описано і накладено арешт на таке майно: столярний цех, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Таким чином, оскільки з досліджених матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, при розгляді скарги суд з'ясовував наявність добровільного виконання ним рішення, як підстави для усунення обмежень щодо прав заявника.
Жодних доказів, які б свідчили про фактичне виконання чи відсутність зобов'язання щодо виконання боржником ОСОБА_1 рішення, на забезпечення виконання якого державним виконавцем накладено арешт на столярний цех, заявником суду не представлено.
Однак, при розгляді даної скарги суд також з'ясовував правомірність дій державного виконавця при описі й арешті майна, зокрема, належність внесених державним виконавцем до акту даних щодо описаного і арештованого столярного цеху, а саме наявність такого майна та відповідність описаного столярного цеху його характеристикам в натурі.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, перевіривши чи діяв державний виконавець відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що при описі майна державний виконавець не врахував особливостей споруд, що знаходяться за вказаною в акті опису і арешту адресою, а тому неповно склав вказаний акт, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а акт опису й арешту майна від 14 лютого 2914 року - до скасування.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 387 Цивільного процесуального кодексу України, державного виконавця слід зобов'язати усунути виявлене судом порушення, та для забезпечення виконання рішення суду вжити передбачених законом заходів щодо належного виявлення майна боржника.
На підставі наведеного, ст.ст. 383-388 ЦПК України, ст.ст. 11, 27, 55 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 209-210 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецького М.С. щодо складання акта опису та арешту майна від 14.02.2014 року, визнання акта протиправним та його скасування - задовольнити.
Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецького М.С. щодо складання акта опису та арешту майна від 14.02.2014 року неправомірними.
Визнати складеним неправомірно та скасувати акт опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецьким М.С. у виконавчих провадженнях ВП №39688133, ЗВП №40394059.
Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Раковецького М.С. для забезпечення виконання рішення суду вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо належного виявлення майна боржника та виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.В.Бойчук