Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/4752/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.119 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря : ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
потерпілих : ОСОБА_9 , ОСОБА_10
представника
потерпілої : ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12013060170001148 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 , апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2013 року
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.
Хмільник Вінницької області, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, з вищою освітою, перебуваючого на посаді начальника радіотехнічного центру в/ч НОМЕР_1 , військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 моральну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 70 000 грн.; ОСОБА_10 - 100 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 витрати, пов'язані з проведенням судово-імунологічних експертиз в сумі 2 768 грн. 10 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу змінено з домашнього арешту на тримання під вартою, із взяттям його під варту негайно в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 суд вказав рахувати з 27.11.2013 р.
Питання що до речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Як визнав суд, 08 серпня 2013 р. у вечірній час ОСОБА_7 та ОСОБА_12 разом з іншими особами на літньому майданчику кафе „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” в смт. Озерне, вул. Авіаційна 52, Житомирського району вживали спиртні напої.
Під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник конфлікт, в ході якого о 22-30 год. вони вийшли з кафе на проїзну частину дороги, де між ними виникла бійка.
Під час бійки ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не маючи умислу, направленого на умисне, протиправне заподіяння смерті потерпілому, проявивши злочинну недбалість, не передбачивши можливості настання суспільно - небезпечних наслідків від вчинених ним дій, хоча повинен був та міг їх передбачити, завдав ОСОБА_12 кулаками обох рук не менше трьох ударів в обличчя, від чого ОСОБА_12 , не втримавши рівноваги, впав на асфальтобетонне покриття проїжджої частини дороги, вдарившись потиличною частиною голови об її поверхню. Внаслідок падіння ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення, які складають відкриту черепно-лицеву травму та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, і таким чином ОСОБА_7 вчинив вбивство через необережність ОСОБА_12 .
Смерть ОСОБА_12 настала від відкритого перелому потиличної кістки з геморагічним забоєм головного мозку.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просила вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КПК України, та призначити покарання у вигляді 5 ти років позбавленні волі, її цивільний позов в частині відшкодування моральних збитків задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_7 на її користь моральні збитки в розмірі 500.000 грн. Не вважає відповідаючим дійсності щире каяття обвинуваченого, яке встановлено судом пом'якшуючою обставиною, оскільки з самого початку слідства своєї вини ОСОБА_7 не визнавав, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності.
Потерпіла заперечує, що спровокувала конфлікт і те, що ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_7 вийти з кафе, як вказує обвинувачений, тому що це зробив саме він. Це підтверджується показаннями свідків, які зазначають про відсутність у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі обвинуваченого, коли він повернувся з вулиці до кафе. ОСОБА_7 першим наніс ОСОБА_12 удари в обличчя.
На думку ОСОБА_9 , ОСОБА_7 за місцем роботи характеризується посередньо, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, своєю зухвалою поведінкою спровокував конфлікт.
Потерпіла стверджує, що вона та діти залишились без батька та чоловіка, який був годувальником сім'ї, відчуваючи душевні страждання від втрати.
ОСОБА_9 не погоджується з висновком суду про зменшення суми моральної шкоди у зв'язку з її причетністю до конфліктної ситуації, можливістю її залагодити, вважає винуватим лише обвинуваченого, якому вона неодноразово робила зауваження.
Апелянт також не погоджується з надто м'якою мірою покарання, призначеною судом першої інстанції.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просив вирок суду в зв'язку з невідповідністю обраного покарання загальним засадам призначення покарання змінити, призначивши покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України. Посилається на те, що ОСОБА_7 як на досудовому розслідуванні, так і в суді визнав вину у вчиненому, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину - не всі ці обставини були враховані судом.
При винесенні рішення суд міг з урахуванням ст. 67 ч. 2 КК України не враховувати таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки стан сп'яніння ОСОБА_7 був невеликим. Потерпілий також перебував в стані алкогольного сп'яніння, фактичним ініціатором конфлікту була постраждала сторона, злочин є необережним.
На думку захисника, суд не врахував в повній мірі і навіть не зазначив у вироку дані, що характеризують ОСОБА_7 , а саме - наявність у нього на утриманні дружини та малолітньої дитини; те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем і за місце проживання та несення служби має виключно позитивні характеристики. До виникнення конфлікту ОСОБА_7 та ОСОБА_12 товаришували і між ними не було неприязних відносин, тому вони не бажали та не могли передбачити таких наслідків. Після події обвинувачений надав потерпілому першу медичну допомогу, викликав медиків.
Адвокат стверджує, що суд не мотивував належним чином призначення реальної міри покарання. До вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_7 мав лише позитивні характеристики, не проявляючи схильності до вчинення порушень закону, являється військовослужбовцем, займає керівні посади і є законослухняним громадянином. Поведінка ОСОБА_7 після вчинення цього злочину свідчить тільки про повне небажання настання цих наслідків та повне усвідомлення їх жахливості.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок суду в зв'язку з невідповідністю міри покарання загальним засадам призначення покарання змінити, призначити покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України ( у доповненнях до апеляційної скарги від 26.12.2013 р. просить вирок суду скасувати, а провадження направити на новий судовий розгляд).
Крім того, що апеляція ОСОБА_7 є аналогічною апеляції захисника ОСОБА_8 , обвинувачений просить врахувати його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, жалкує про наслідки.
Апелянт зазначає, що причиною сварки між ним та ОСОБА_12 була ОСОБА_9 . Сам потерпілий запросив ОСОБА_7 вийти на вулицю розібратись. ОСОБА_12 першим вдарив обвинуваченого, після чого розпочалась бійка. Перед тим, як приїхав автомобіль „швидкої медичної допомоги”, ОСОБА_7 , як він стверджує, з ОСОБА_13 робили потерпілому масаж серця і штучне дихання.
На думку ОСОБА_7 , у вироку судом не враховано і навіть не зазначено його дані, що характеризують його: те, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину, що він військовослужбовець і виключно позитивно характеризується за місцем служби, де займає керівні посади, раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, що до цього страшного випадку у нього з потерпілим ніколи не було конфліктів і якби не ця жахлива випадковість й надалі продовжували б товаришувати.
Заслухавши доповідь судді, міркування потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_11 в підтримання своєї апеляційної скарги та заперечень проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, думку ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 в підтримання своїх скарг та заперечень проти скарги потерпілої, клопотання потерпілої ОСОБА_10 про пом'якшення покарання ОСОБА_7 , заперечення прокурора проти поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і законним, ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Не підтверджуються матеріалами кримінального провадження посилання потерпілої ОСОБА_9 на те, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування не визнавав своєї вини, оскільки він показував, що наносив удари ОСОБА_12 , однак, називаючи різну їх кількість, в судовому засіданні він свою вину визнав повністю та розкаявся.
Зауваження в апеляційних скаргах потерпілої ОСОБА_9 , а також обвинуваченого ОСОБА_7 на таку обставину, хто запропонував вийти з кафе на вулицю: ОСОБА_12 чи ОСОБА_7 , не впливають на кваліфікацію правопорушення або на опис фактичних обставин справи. Тим більше, що судом у цій частині встановлено, що під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник конфлікт, в ході якого, о 22-30 год. вони вийшли з кафе на проїзну частину дороги, де між ними виникла бійка.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що слід вірити показанням ОСОБА_7 , які ставить під сумнів потерпіла ОСОБА_9 про те, що вбив він ОСОБА_12 при обоюдній бійці, оскільки дана обставина, окрім його показань, об'єктивно підтверджена висновком судово-медичної експертизи, якою зафіксовано синці на тильній поверхні лівої кисті трупа ОСОБА_12 , які могли виникнути при нанесенні ударів.
Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При вирішенні питання щодо цивільного позову ОСОБА_9 судом було вказано про наявність на утриманні потерпілого ОСОБА_12 неповнолітньої доньки.
Суд першої інстанції врахував всі обставини справи і вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди потерпілим , взяв до уваги характер та глибину фізичних і душевних страждань потерпілих та стягнув моральну шкоду у вищезгаданому розмірі , виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості.
Під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_7 зазначав, що загалом 08.08.2013 р. вжив 300 мл. горілки.
Визнавати або не визнавати відповідно до ст. 67 ч. 2 КК України обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину в стані алкогольного - це право суду залежно від характеру вчиненого злочину, яким суд і скористався, враховуючи зазначене.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні 18.11.2013 р. на запитання захисника ОСОБА_15 відповів, що не пам'ятає, хто з ним надавав ОСОБА_12 первинну медичну допомогу, можливо, ОСОБА_9 , а можливо ОСОБА_7 .
Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_7 , то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим з необережності, особу винного, який характеризується позитивно, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, наслідки, які призвели до смерті людини, думку потерпілих: ОСОБА_9 , яка наполягала на суворому покаранні, ОСОБА_10 , яка на суворому покаранні не наполягала.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , є щире каяття у вчиненому злочині та публічне вибачення перед потерпілими і відшкодування потерпілим матеріальної шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд при обранні покарання врахував поведінку потерпілої-військовослужбовця ОСОБА_9 , яка отримала за порушення статуту внутрішньої служби і дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стягнення у виді суворої догани, а також офіцерів-командирів підрозділу, де служив обвинувачений, які повинні були стримувати особовий склад від вчинення протиправних дій, не запобігли з'ясуванню стосунків та в подальшому - бійці між загиблим ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_7 .
Хоча у вироку суду першої інстанції і не зазначено, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, мав хороші стосунки з потерпілим, але ці обставини не впливають на фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого.
На думку колегії суддів, суд правильно призначив ОСОБА_7 з урахуванням вищевказаних обставин в межах санкції ст. 119 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2013 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.
Судді: