Єдиний унікальний номер 225/5344/13-к Номер провадження 11-кп/775/253/2014
25 березня 2014 року коллегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку, у залі судових засідань апеляційного суду Донецької області, по кримінальному провадженню № 42013050220000055 від 01.06.2013 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області ОСОБА_8 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 22 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кірово м. Дзержинська Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 16.10.2012 р. Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 185 ч.1 КК України до 120 годин громадських робіт;
- 25.07.2013 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт;
зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч. 2 ст. 342 КК України до 3 місяців арешту, за ч. 1 ст. 345 КК України до 1 місяця арешту.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 покарання у виді 3 місяців арешту.
Покарання, призначене ОСОБА_6 за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 25.07.2013 р. за ст. 125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт призначено виконувати самостійно,-
Відповідно до вироку суду першої інстанції Самоніна визнано винним у наступному.
04 травня 2013 року, о 21 годині 55 хвилин, до чергової частини Дзержинського MB ГУМВС України в Донецькій області по телефону надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_10 про те, що Самонін розбив віконне скло в її будинку по АДРЕСА_2 .
На місце події для документування скоєного правопорушення була направлена слідчо-оперативна група Дзержинського MB ГУМВС України в Донецькій області в складі: слідчого - лейтенанта міліції ОСОБА_11 та дільничного інспектора міліції - старшого лейтенанта міліції ОСОБА_12 .. При прибутті на місце події, ними було встановлено, що ОСОБА_9 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, прийшовши до будинку свого батька ОСОБА_13 і, порушуючи спокій висловлювався на його адресу нецензурної лайкою та навмисно пошкодив віконне скло в коридорі будинку останнього. Вищевказані працівники міліції почали виконувати свої службові обов'язки, направлені на документування факту правопорушення. Працівниками міліції було запропоновано ОСОБА_6 дати пояснення по факту скоєного правопорушення, однак ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронних органів, які виконували покладенні на них обов'язки з охорони громадського порядку, і були одягнені в формений одяг співробітників МВС України, на законні вимоги працівників міліції не відреагував. Крім того, у ОСОБА_6 виник злочинний намір, направлений на опір працівникам правоохоронного органу в ході документування даного повідомлення, реалізовуючи який, ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, демонстративно нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, почав висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою, принижуючи їх і перешкоджав виконувати лейтенанту міліції ОСОБА_11 свої функції та реалізовувати службові повноваження. На законну вимогу ОСОБА_14 про припинення незаконних дій, ОСОБА_9 не відреагував, а навпаки, більш активно з застосуванням фізичної сили продовжував чинити опір та перешкоджав йому виконувати свої службові обов'язки, а саме протидіючи працівникам міліції підійшовши до ОСОБА_11 та несподівано для останнього наніс йому один удар кулаком в обличчя, не заподіявши йому тілесних ушкоджень, після чого намагаючись вчинити бійку розмахував руками, висловлюючи погрози фізичного насильства, виражався на його адресу нецензурними словами, шарпав за формений одяг та провокував його на неправомірні дії по відношенню до нього. У відповідь на це, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 , правомірно, на підставі ст. 13-14 Закону України «Про міліцію», застосували до ОСОБА_6 прийом рукопашного бою - загин руки за спину, та спеціальний засіб - наручники. Продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на опір працівникам правоохоронного органу при виконанні ними службових обов'язків по охороні громадського порядку, ОСОБА_6 намагаючись вирватися від захвату, штовхав їх, висловлював погрози фізичної розправи та при посадці до службового автомобілю ногами впирався об службовий автомобіль та не хотів в нього сідати.
В апеляційній скарзі прокурор прохає вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ст. 342 ч. 2 КК України у виді 3 місяців арешту, за ст. 345 ч. 1 КК України до 1 місяця арешту, а відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді 3 місяців арешту. На підставі ст. ст. 70 ч. 4 і 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за ст. ст. 342 ч. 2, 345 ч. 1, 70 КК України та покарання, призначеного вироком Дзержинського міського суду від 25.07.2013 р., остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 3 місяців 20 днів арешту. У вказаний строк зарахувати покарання відбуте за вироком від 25.07.2013 р.
Виключити з вироку рішення про самостійне виконання вироку Дзержинського міського суду від 25.07.2013 р.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено за правилами ч. 4 ст. 70 і ч.1 ст.72 КК України.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, що підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого ОСОБА_9 , який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін; захисника ОСОБА_7 , що підтримав пояснення обвинуваченого; дослідивши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду належить скасувати в частині призначеного покарання і ухвалити в цій частині новий вирок за таких підстав.
Як встановлено перевіркою матеріалів судового провадження, судовий розгляд в судовому засіданні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема, з дотриманням положень ст. 349 КПК України.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого та фактичні обставини кримінального провадження ніким з учасників судового розгляду не оскаржені.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, вони є обґрунтованими з наступного.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Відповідно до ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий, виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 був засуджений вироком Дзержинського міського суду від 25.07.2013 року за ст. 125 ч. 1 КК України до 200 годин громадських робіт. Кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 342 ч. 2 і 345 ч. 1 КК України ОСОБА_9 вчинив 04.05.2013 р., тобто до постановлення вироку суду.
З наведеного вбачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_9 повинен був застосувати вимоги ст. ст. 70 ч. 4 і 72 КК України.
Однак, суд порушив вказані положення кримінального закону, в наслідок чого не вірно вказав у вироку, що покарання, призначене ОСОБА_6 за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 25.07.2013 р. за ст. 125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт необхідно виконувати самостійно.
Таким чином, суд при призначенні покарання ОСОБА_9 неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що відповідно до вимог ст. ст. 409, 413 і 420 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання обвинуваченому і постановленням апеляційним судом свого вироку.
За таких обставин, судова колегія вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити відповідно до правил, передбачених ч. 4 ст. 70 і ч.1 ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405 і 420 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 22 листопада 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 1 ст. 345 КК України - скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити відносно ОСОБА_6 в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 342 КК України у виді трьох місяців арешту, за ст. 345 ч. 1 КК України 1 (один) місяць арешту.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.
На підставі ст. ст. 70 ч. 4 і 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за ст. ст. 342 ч. 2, 345 ч. 1, 70 КК України та покарання, призначеного вироком Дзержинського міського суду від 25.07.2013 р., остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 місяців 20 днів арешту.
Відбування покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_6 . Дзержинським МВ ГУВВС України в Донецькій області і поміщення в Донецький слідчий ізолятор УДПтСУ в Донецькій області.
В решті, вирок суду першої інстанції, залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Судді: