Справа № 686/11919/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сарбей О.Ф.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
20 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Залімський І. Г.
судді: Сушко О.О. Смілянець Е. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В червні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про призначення пенсії на пільгових умовах.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.07.2013 року позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог Позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, віднесений до 2-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказаний статус надано йому на підставі того, що в період з 20 по 23 травня 1986 року він приймав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуваючи в с. Росоха, що відноситься до 30 кілометрової зони відчуження, за що отримав заробітну плату у двократному розмірі.
Позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку на відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як йому на той час уже виповнилось 50 років.
Проте, позивачу було відмовлено, оскільки, відсутні документи, підтверджуючі перебування в зоні відчуження у період з 20.05.1986 року по 23.05.1986 року.
В червні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання неправомірним рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років, та зобов'язання відповідача призначити йому як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС (категорія II), пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», починаючи 19 березня 2013 року.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.07.2013 року позов задоволено: Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому призначити ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС (категорія II), пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», починаючи 19 березня 2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження до 1 липня 1986 року незалежно від кількості днів пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відмовило позивачу в призначенні пенсії, скільки були відсутні документи, підтверджуючі перебування в зоні відчуження у період з 20.05.1986 року по 23.05.1986 року.
Зі вказаною відмовою відповідача погодитись неможливо, оскільки період перебування ОСОБА_1 в зоні відчуження підтверджений наступними документами: довідкою форми № 122 від 06.08.1991 року, видана Трестом «Киевдорстрой-2» Іванківським дорожньобудівельним управлінням № 39 на підставі товаротранспортних накладних № № 15247, 63141, 64882; довідкою № 6/1021 від 22.09.1992 року, видана Хмельницьким АТП, 16854 про період перебування в с. Росоха, яке відноситься до 30-кілометрової зони відчуження; наказом № 59 від 20.05.1986 року, згідно якого позивача направлено у Житомирську область з 20.05.1986 року по 23.05.1986 року, що підтверджує відрядження в зону відчуження.
Відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, на який посилається у своєму рішенні відповідач, для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», органам пенсійного фонду подаються: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АВ та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях.
Колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі вимоги та подано усі належні підтверджуючі документи, тому відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому є неправомірною та такою, що суперечить закону.
Крім того згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому має право на отримання пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років з 19 березня 2013 року, тобто з дня звернення за призначенням пенсії.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням загального пенсійного віку на 10 років неправомірним та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», починаючи 19 березня 2013 року.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмельницькому Хмельницької області, -залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2013 року, -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О.
Смілянець Е. С.