Справа № 2-7993/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Сарбей О.Ф.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
20 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про перерахунок пенсії , -
В травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.07.2013 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.08.2010 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії з 17.06.2010 року з урахуванням вимог ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме що її розмір не може бути меншим ніж 6 мінімальних пенсій за віком та ст. 50 цього Закону, що розмір щомісячної додаткової пенсії інвалідам 3-ої групи становить 50 % мінімальної пенсії за віком. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 31.03.2011 року вказане рішення залишено без змін.
На підставі даного рішення стягувачу було видано виконавчий лист, який останнім подано на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ.
Постановою державного виконавця від 27.06.2012 року було закінчено виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого листа у зв'язку з тим, що згідно повідомлення боржника Управління ПФУ в м. Хмельницькому № 9890/03 від 14.05.2012 року встановлено, що розпорядженням начальника управління стягувачу (ОСОБА_2) проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду та виплачено в липня 2011 року 45 151 грн. 99 коп., що згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.07.2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Таким чином, статтею 263 КАС України передбачено зміну чи встановлення способу виконання саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки по суті позовних вимог, а тому суд не може змінювати змісту резолютивної частини судового рішення.
З огляду на викладені правові норми та зазначені обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задоволення скарги позивача про встановлення способу виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини відповідного судового рішення, в зв'язку з чим, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вказаної скарги.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що скаржником не доведено незаконності постанови головного державного виконавця Пещанюка І.А. від 27.06.2012 року про закінчення виконавчого провадження, а також винесення її з порушенням норм ст. 49 та 50 Закону України «Про виконавче провадження», тому не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_2 про скасування зазначеної постанови.
Крім того вимоги скаржника про поновлення виконавчого листа № 2- 79931/2010 не підлягають задоволенню тому, що вказана вимога не ґрунтується на законі, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості поновлення виконавчого листа.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зміни способу виконання рішення суду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та правильності застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О.
Смілянець Е. С.