10.1
Іменем України
26 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/714/14
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Гончарова І.А., розглянувши у м.Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску у розмірі 1 204,80 грн.,
04 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску у розмірі 1 204,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з 26.03.2002 та працює за спрощеною системою оподаткування (фіксований податок) і відповідно з цим є платником страхових внесків. Відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1 204,80 грн. Однак, мінімальний страховий внесок відповідачем у повному обсязі не сплачено, тому виникла заборгованість.
Відповідач повідомлявся належним чином про відкриття скороченого провадження у справі.
У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з 26.03.2002, працює за спрощеною системою оподаткування (фіксований податок) та відповідно є платником страхових внесків.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з п.5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
З набранням чинності 17.07.2010 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Одночасно пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до статті 106 Закону №1058 відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.
Відповідно до статті 20 Закону №1058 базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є квартал.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становив:
- у липні-вересні - 294,82 грн.;
- у жовтні-листопаді - 301,12 грн.;
- у грудні - 306,10 грн.
Повідомленням-розрахунком від 03.10.2013 № 4987 підтверджується, що з липня по грудень 2010 року відповідач повинен був сплатити суму страхового внеску у розмірі 1 792,80 грн., однак ОСОБА_1 було сплачено лише 588,00 грн. (а.с. 8)
Таким чином, несплаченою залишається заборгованість в сумі 1 204,80 грн.
Зазначена сума заборгованості підтверджується карткою особового рахунку платника (а.с. 9-10).
Судом встановлено, що позивачем відповідачу була сформована та надіслана вимога про сплату боргу № Ф 4987 від 03.10.2013 на суму 1 204,80 грн., конверт з якою повернувся із позначкою «за закінчення терміну зберігання».
Відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою УПФУ від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 №994/18289 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.
У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи викладене, суд вважає вимогу про сплату боргу № Ф 4987 від 03.10.2013 на суму 1 204,80 грн. належним чином врученою.
Доказів оскарження вимоги про сплату боргу або сплати заборгованості в сумі 1 204,80 грн. суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску у розмірі 1 204,80 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованість по доплаті до мінімального страхового внеску в сумі 1 204,80 грн. (одна тисяча двісті чотири гривні 80 коп.).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Гончарова