Справа № 577/455/14-ц
Провадження № 2/577/211/14
24 березня 2014 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого -судді Разумової І.Є.,
при секретарі Цукановій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 6654 грн. 23 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації,-
27 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 8957 грн. 99 коп., з яких: 2434 грн. 39 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 2 серпня 2001 року по 14 листопада 2001 року , 4625 грн. 79 коп. інфляційних виплат, 1738 грн. 27 коп. річних, 159 грн. 54 коп. пені, мотивуючи тим, що з 4 серпня 1990 року він працював помічником машиніста СМ-2 в Конотопській дистанції колії, 1 серпня 2001 року був звільнений з роботи за п. 2 ст.147 КЗпП України, за порушення дисципліни. Рішенням Конотопського міського суду від 14 листопада 2001 року він був поновлений на роботі з 2 серпня 2001 року, наказом від 15 листопада 2001 року № 364 на підставі рішення суду його поновили на роботі, але йому не був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу. 8 та 27 листопада 2013 року він звертався до Конотопської дистанції колії із заявою про виплату йому середнього заробітку за період з 2 серпня по 14 листопада 2001 року. Своїми відповідями дистанція колії визнала його право на отримання 2434,39 грн. середнього заробітку, але відмовила у виплаті. Тому відповідач має ще сплатити йому 4625 грн. 79 коп. інфляційних виплат, 1738 грн. 27 коп. річних та 159 грн. 54 коп. пені.
В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 2434,39 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 4219,84 грн. компенсації на підставі Законів України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" за період з листопада 2001 року по теперішній час, загалом - 6654,23 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, просять їх задовольнити.
Представник відповідача: ДТГО "Південно-Західна залізниця" Домбровський С.І. проти уточненого позову заперечує та пояснив, що відповідно до ст.232,235 КЗпП України рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається лише одночасно з вирішенням питання про поновлення на роботі. Рішенням місцевого суду м. Конотопа від 14 листопада 2001 року позивач був поновлений на роботі, вимоги про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу він не ставив. Дане рішення суду було виконане, наказом по Конотопській дистанції колії ПЗЗ від 15 листопада 2001 року № 364 позивач був поновлений на роботі. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки з даним позовом він звернувся через 12 років після поновлення його на роботі. Не підлягає задоволенню і вимоги про стягнення компенсації, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" компенсація нараховується в разі порушення строків виплати зарплати, але позивачеві заробітна плата не нараховувалась. Крім того, саме зі своєї вини позивач своєчасно не отримав заробіток за час вимушеного прогулу, бо при поновленні на роботі не заявив вимоги про стягнення середнього заробітку, тому в даному випадку компенсація не нараховується.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 14 липня 2000 року він був переведений до Конотопської дистанції колії у зв"язку з реорганізацією колійної машинної станції 119, 1 серпня 2001 року був звільнений з роботи за п.2 ст.147 КЗпП України, що підтверджується самим наказом про звільнення від 1 серпня 2001 року № 204 (а.с.10), з 2 серпня 2001 року поновлений на роботі згідно рішення місцевого суду м. Конотопі від 14 листопада 2001 року (а.с.3-7), що підтверджується рішенням місцевого суду м. Конотопа від 14 листопада 2001 року (а.с.11) та наказом по Конотопській дистанції колії від 15 листопада 2001 року № 364 (а.с.16).
8 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Конотопської дистанції колії із заявою про проведення нарахування та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 2 серпня по 15 листопада 2001 року (а.с.12).
Листом від 12 листопада 2013 року Конотопська дистанція колії відмовила в задоволенні заяви з посиланням на те, що згідно ст. 235 КЗпП України рішення про виплату працівникові заробітку за час вимушеного прогулу приймає орган, що виносить рішення про поновлення, тобто суд (а.с.13).
В судовому засіданні було встановлено, що позивачеві при поновленні на роботі не був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 2 серпня 2001 року по 14 листопада 2001 року.
Згідно довідки відокремленого підрозділу "Конотопська дистанція колії" ДТГО "Південно-Західна залізниця" не отримана позивачем заробітна плата за серпень-листопад 2001 року складає 2434,39 грн. (а.с.17), що підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача Домбровський С.І., позивач просить стягнути з відповідача саме дану суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні.
Законом України від 11 липня 2001 року № 2620-ІІІ були внесені зміни до ст.233 КЗпП України, яка була доповнена другою частиною, в котрій було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Даний Закон раніше за всі офіційні друковані видання був опублікований в газеті "Голос України" 1 серпня 2001 року № 135, тому відповідно до положень ст.1,6 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 він набрав законної сили 1 серпня 2001 року.
Позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи саме 1 серпня 2001 року (а.с.10).
Тому суд вважає, що на нього розповсюджується положення ч.2 ст. 233 КЗпП України про право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У зв"язку з цим слід задовольнити його позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 2 серпня 2001 року по 14 листопада 2001 року.
Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно висновку спеціаліста-економіста розмір компенсації, виходячи з невиплаченого позивачеві заробітку за час вимушеного прогулу, за період з листопада 2001 року по теперішній час становить 4219,84 грн. (а.с.49-51).
При цьому в судовому засіданні представник відповідача Домбровський С.І. пояснив, що даний розрахунок зроблений вірно.
Враховуючи вищевикладене, те, що дотепер позивачеві не виплачений заробіток за час вимушеного прогулу, суд вважає, що його слід стягнути разом з компенсацією.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України відповідач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх заперечень.
Виходячи із задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 243 грн. 60 коп. судового збору, який згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" складає 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн. х 0,2 = 243,60 грн.).
Керуючись ст.233,235 КЗпП України, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати", Указом Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97, ст. 10, 60,212,88 ЦПК України,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Стягнути з державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2434 грн. 39 коп. та компенсацію в розмірі 4219 грн. 84 коп., всього - 6654 (шість тисяч шістсот п"ятдесят чотири) грн. 23 коп., в дохід держави - 243 грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Разумова І. Є.