Справа №490/2299/13-ц 20.03.2014 20.03.2014 20.03.2014
Провадження № 22ц/784/698/14 Суддя першої інстанції Позігун Г.В.
Категорія 45 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
20 березня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Свіщуку О.В.,
за участю: представника позивача - Шиян Т.О.,
відповідача - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2013 року за позовом адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, яка діє від імені Миколаївської міської ради, до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про покладення зобов'язання вчинити певні дії ,-
28 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про покладення зобов'язань вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що до адміністрації Центрального району неодноразово звертався ОСОБА_4 з приводу порушення його прав на безперешкодний проїзд та виїзд з його будинку АДРЕСА_1. Вказані перешкоди були створені ОСОБА_3, мешканкою будинку № НОМЕР_1 по зазначеному провулку, коли нею було облаштовано водопровідний колодязь на проїзній частині дороги по АДРЕСА_1 з порушенням будівельних норм.
Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 вивільнити самовільно зайняту нею проїзну частину дороги по АДРЕСА_1 шляхом приведення рівня висоти відступу від висотної відмітки кришки водопровідного люку відносно рівня проїзної частини дороги АДРЕСА_1 на 1,0 см.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту проїзну частину дороги по АДРЕСА_1 шляхом приведення рівня висоти відступу від висотної відмітки водопровідного люку відносно рівня проїзної частини дороги на 1 см. Також розподілено судові витрати.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що вона не є власником вказаного колодязя; факти, які встановлювалися судом, вже були встановлені попередніми судовими інстанціями та не підлягали доказуванню у цій справі, тобто судом порушенні норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_3 самовільно зайняла проїзну частини дороги по АДРЕСА_1 та встановила на ній водопровідний люк, горловина якого виступає на 20 см відносно рівня проїзної частини, внаслідок чого саме до неї необхідно застосовувати такий спосіб захисту порушеного цивільного права як примушування до приведення рівня висоти виступу від висотної відмітки кришки водопровідного люку відносно рівня проїзної частини дороги на 1 см.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.
Згідно з п. 5 ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій», ст.ст. 96, 103 Земельного Кодексу України, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, обирати такий спосіб використання, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 є власником житлового будинку № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 є власником сусіднього будинку № НОМЕР_1, що знаходиться навпроти будинку ОСОБА_4
Останній в січні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, третіх осіб - Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, відділу соціально-економічного розвитку мікрорайону Тернівка, комунального підприємства «Миколаївводоканал» про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом приведення у відповідність до рівня проїзної частини дороги висоту горловини водопровідного колодязя, який перешкоджає вільному проїзду до воріт його домоволодіння.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено повністю. Це рішення ухвалою апеляційної інстанції від 1 листопада 2012 року залишено без змін.
В зазначених судових рішення було встановлено, що водопровідний колодязь облаштовано не на проїзній частині провулку, а на прилеглій до будинків № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 території за межами проїзної частини провулку (за межами 3.5 и ґрунтованої дороги) біля стовпа лінії електромереж і його горловина дійсно виступає над поверхнею землі приблизно на 20-30 см. Проте діючими будівельними нормами та правилами не регламентується висота горловини колодязя на узбіччі доріг.
Крім того було встановлено, що провулок Дружній забудовувався задовго до введення в дію норм ДБН В.2.3-5-2001, а саме до того як Тернівка стала частиною міста, а тому провулок Дружній відноситься до доріг місцевого значення і його ширина відповідає вимогам ДБН 360-92 для таких доріг - 3.5 м. Приведення проїзної та пішохідної частин провулку Дружній у відповідності до сучасних ДБН компетентними органами так і не відбулося.
Таким чином, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірний водопровідний колодязь не може створювати перешкоди ОСОБА_4 у вільному в'їзді-виїзді з його домоволодіння.
За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Ці положення цивільно-процесуального закону суд першої інстанції не врахував і під час розгляду справи знову встановлював зазначені обставини та в основу свого рішення поклав висновки судової будівельно-технічної експертизи за якими встановлено, що фактична ширина проїзної частини дороги по АДРЕСА_1 в районі будинку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 не відповідає ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та догори населених пунктів». Також розташування існуючого водопровідного колодязя з виступом горловини на 20 см. над рівнем землі на неупорядкованій проїзній частині та узбіччі виконане з порушенням вимог ДБН В.2.3-5-2001 та ДСТУ3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди.» На підтвердження цих висновків експерт посилається на документи, які вже досліджувалися судами попередніх інстанцій і їм дана належна оцінка.
Крім того, колегія суддів вважає, що звертаючись за захистом суб'єктивного права, позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_3 самовільно зайняла проїзну частину дороги по АДРЕСА_1 та облаштувала водопровідний колодязь, внаслідок чого саме до неї необхідно застосовувати такий спосіб захисту порушеного цивільного права як зобов'язання вчинити дії, пов'язані з перебудовою виступу горловини водопровідного колодязя.
Свої позовні вимоги до ОСОБА_3 позивач обґрунтовував тим, що саме ОСОБА_3 допустила порушення будівельних норм при облаштуванні свого колодязя за договором господарсько-питного водопроводу від 7 серпня 2006 року.
Проте, як вбачається з матеріалів цивільної справи, що розглядається, та цивільної справи, за результатами якої вже були винесені наведені судові рішення, яка досліджувалася апеляційний судом, власники будинків №№ НОМЕР_4,НОМЕР_2,НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 окремо кожний 7 серпня 2006 року уклали договори господарсько-питного водопроводу з приватним підприємством «Півот», за яким назване підприємство, як підрядчик взяло на себе зобов'язання виконати роботи по облаштуванню господарсько-питного водопроводу по АДРЕСА_1, зокрема, облаштування колодязя, підключення, виконання земельних робіт та інш. (п. 1.1 цього договору).
За підпунктом 7 пункту 1.1 вказаного договору зазначено, що після виконання усіх технічних процедур ПП «Півот» передає в повне володіння систему водопостачання виборному представнику зборів вуличного комітету.
Дозвіл міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал» на проектування мережі водопостачання мешканці вказаних будинків отримали в 2007 році, однак цей дозвіл було продовжено до 1 серпня 2011 року, а в травні 2011 року відбулося підключення збудованої мережі водопостачання до центральної мережі.
Проте, передача прокладеної мережі водопроводу та водопровідного колодязя по АДРЕСА_1, як це передбачено зазначеним договором підряду, не відбулася і до теперішнього часу ця мережа водопостачання будь-кому у власність або у користування в правовому розуміння не передавалася, що не заперечувалося представником позивача. Мешканці зазначених будинків, зокрема відповідачка, є споживачем послуг комунального підприємства «Миколаївводоканал» з постачання питної води, оплату яких проводить за абонентською книжкою.
За такого, на думку колегії суддів, у позивача відсутні правові підстави заявляти зазначені позовні вимоги саме до відповідачки, яка є тільки споживачем послуг з постачання питної води, оскільки відповідними доказами не доведено, що ОСОБА_3 порушує зазначені в позові суб'єктивні права позивача і саме на неї необхідно покласти обов'язок щодо відновлення таких прав.
Отже, такі позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 УПК України, колегія суддів.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, яка дії від імені Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання вивільнити самовільно зайняту проїзну частину дороги по АДРЕСА_1 шляхом приведення рівня виступу від висотної відмітки кришки водопровідного люку відносно рівня проїзної частини дороги по цьому провулку на 1.0 см відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді