Справа № 505/442/14-ц
Провадження № 2/505/453/2014
26.03.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: г о л о в у ю ч о г о суді - Нікітішина В.П.
при с е к р е т а р і - Шевчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Котовський РВ ГДМС України в Одеській області, про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку
Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає у АДРЕСА_1, звернулась 28.01.2014 року в суд з цим позовом до відповідача, вказуючи, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Котовською районною конторою 09.01.1998 року за р.№58.
За даною адресою зареєстрований на постійне місце проживання її син, відповідач у справі ОСОБА_4, як член родини.
В 2001 році відповідач добровільно переїхав проживати у будинок своєї баби по лінії матері ОСОБА_5 по АДРЕСА_2
За скоєння злочину відповідача вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02.01.2014 року засуджено до 4,6 років позбавлення волі.
З дня виїзду на постійне місце проживання до баби відповідач вивіз всі свої речі та ніякого відношення до її житла не має.
Реєстрація постійного місця проживання відповідача у будинку перешкоджає їй у розпорядженні своїм будинком.
Знятись з реєстрації за адресою її будинку у добровільному порядку відповідач не бажає, тому змушена звернутись до суду з цим позовом.
Просила суд постановити рішення суду, яким визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати Котовський РВ ГДМС України в Одеській області зняти його з реєстрації за адресою її будинку.
Позивач в чергове судове засідання призначене на 26.03.2014 року надала заяву про розгляд справи у її відсутність в якій на позові наполягала.
Відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований на постійне місце поживання у будинку АДРЕСА_1, надав заяву від 26.03.2014 року в якій проти позову не заперечував.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Котовський РВ ГДМС України в Одеській області у судове засідання не з'явився. Причин своєї неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи у свою відсутність суду не надав. Тому справу розглянуто у відсутність цього представника.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є власником житлового будинку у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Котовською районною конторою 09.01.1998 року за р.№58 (а.с.6).
Згідно довідки № 252 від 28.02.2014 року про склад сім"ї зареєстрованими у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.19).
Відповідно до ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ/майно/, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Він вправі вчиняти відносно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення.
Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок /частину будинку/ користуються ним /нею/ для особистого проживання і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд.
Згідно письмового повідомлення Котовського РВ ГДМС України в Одеській області від 30.01.2014 року №291, відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є зареєстрований на постійне місце проживання в будинку у АДРЕСА_1 (а.с.).
Факт того, що відповідач на спірній жилплощі позивача у АДРЕСА_1 не проживає з 2001 року, підтверджується довідкою виконкому Новоселівської сільської ради Котовського району Одеської області від 30.12.2013 року №1726.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до цієї норми закону відповідач має бути зареєстрований по АДРЕСА_2
Тому суд вважає, що реєстрація постійного місця проживання відповідача за адресою знаходження будинку позивача є формальною, без наміру фактичного проживання у цьому будинку. Відповідно відповідач втратив право на користування цим житлом, оскільки не користується ним з 2001 року.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тому позов у частиі втрати відповідачем права на користування житловим приміщенням у будинку позивача підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно положення статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач не надала належних доказів тому, що вона зверталась до Котовського РВ ГДМС України в Одеській області із відповідною заявою та на підставі документів визначених ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для зняття відповідача із реєстрації за її будинком.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому підстав для задоволення цієї вимоги позову суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.72,150,191 ЖК України, ст.391, ч.2 ст.405 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1.
В іншому відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд, який його постановив на протязі 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Су д д я -