Справа №487/10051/13-ц 20.03.2014 20.03.2014 20.03.2014
Провадження № 22ц/784/966/14 Суддя першої інстанції Притуляк І.О.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
20 березня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Свіщука О.В.,
за участю: представника третьої особи - Мотельчук Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та виділ в натурі частки майна,
28 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просила визнати домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, визнати за нею право власності на ? частку вказаного домоволодіння та провести його реальний розподіл.
При розгляді справи позивачка подала заяву про вжиття заходів по забезпеченню позову, а саме просила зупинити реалізацію арештованого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2014 року в задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати ухвалу суду та передати вирішення цього питання на розгляд до того ж суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що спірний житловий будинок з 12 березня 2009 року є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним на виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором. Іпотекодержателем за договором є відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (а.с.12-17). Іпотечний договір посвідчено нотаріусом та в той же день накладено заборону відчуження до припинення чи розірвання договору (а.с.18).
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2012 року звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки в рахунок дострокового погашення заборгованості за договором кредиту позичальником ОСОБА_4 шляхом проведення публічних торгів (а.с.36-39).
На примусове виконання цього рішення 5 листопада 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження (а.с. 35).
Згідно з положеннями ст. 151, п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Виходячи з положень ст. 152 ЦПК України суд або суддя має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовував свої права, подаючи позов.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні та допустимі докази, що спірне нерухоме майно перебуває під арештом.
З огляду на таке, позивачка, заявляючи клопотання про такий вид забезпечення позову, фактично просить позбавити можливості державного виконавця проводити будь-які дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження " в межах відкритого виконавчого провадження на примусове виконання рішення суду. Таке є неприпустимим з огляду на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Так, згідно з п. 2 зазначеного Пленуму недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
За такого, оскільки питання про забезпечення позову вирішено судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому правові підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: