Справа №489/9757/13-ц 20.03.2014 20.03.2014 20.03.2014
Провадження № 22ц/784/880/14 Суддя першої інстанції Кологрива Т.М.
Категорія 44 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
20 березня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Свіщуку О.В.,
за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2014 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-
11 листопада 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення районного суду від 25 травня 2012 року, яким право власності ОСОБА_3 на його частку у цьому нерухомому майні припинено, а за нею визнано таке право власності. Відповідачі є подружжям та зареєстровані у зазначеному будинку, але не проживають в ньому з 2003 року, не беруть участі в утриманні житла, не сплачують комунальні послуги, їх особистих речей в будинку немає. На теперішній час у неї виникла потреба продати вищезазначений житловий будинок, але вона не має змоги цього зробити, оскільки в ньому прописані відповідачі.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просила визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2014 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо розгляду справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення ( пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному до угоди з власником. Право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності права приватної власності на це майно.
Таким чином, зміст вищевказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника житла, які визначені в ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР, користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, тобто права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідним від прав самого власника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 4 грудня 2012 року ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 8)
У вказаному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_6 та його дружина - ОСОБА_4 з 7 грудня 2004 року (а.с. 29-31).
Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належала 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1. Проте, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2012 року право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку зазначеного житлового будинку було припинено та визнано право власності на цю частку за позивачкою (а.с.5-7).
За даними свідоцтва про право власності від 4 грудня 2012 року ОСОБА_5 є єдиним власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами
З 2003 року відповідачі у спірному будинку не проживають, про що 5 листопада 2013 року було складено акт (а.с. 14).
Таким чином, з огляду на наведені правові норми та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 втратив право користування спірним житлом, як попередній власник житла, а його дружина втратила таке право як член сім'ї попереднього власника житла.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на участь у судових засіданнях є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем, останній відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства був повідомлений про дату і час розгляду справи, прибув до суду, але не дочекавшись запрошення в судове засіданні, вийшов на вулицю біля приміщення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив заочне рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильних висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати ухвалене рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: