Справа №480/3128/13-к 26.03.2014 26.03.2014 26.03.2014
Справа № 11кп/784/186/14р. Головуючий 1-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 cт. 296 КК України Суддя апеляційної інстанції ОСОБА_2
26 березня 2014 року апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 1201316020000891 за апеляцією заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.01.2014р., яким затверджено угоду про примирення від 30.12.2013р., укладену між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 , та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не судимого,
визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України та призначено йому узгоджене покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.
Учасники судового провадження
прокурор - ОСОБА_9
обвинувачений - ОСОБА_8
захисник - ОСОБА_10
розпорядник - ОСОБА_11
В апеляції заступник прокурора Миколаївської області просить вирок районного суду скасувати а кримінальне провадження направити до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.01.2014р. затверджено угоду про примирення від 30.12.2013р., укладену між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України та призначено йому узгоджене покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.
Узагальнені доводи апеляції.
Апелянт посилається на те, що суд при прийнятті рішення про можливість затвердження угоди повинен враховувати не лише положення ч. 3 ст. 469 КПК України, а й специфіку об'єкта посягання та характер охоронюваних законом благ.
Так, в даному випадку ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 296 КК України тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, пов'язане з опором представникові влади, який виконує свої обов'язки по охороні громадського порядку. Обставини скоєння правопорушення свідчать про те, що суб'єктивна сторона хуліганських дій ОСОБА_8 характеризувалась саме умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства, прагненням показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитись за рахунок приниження інших.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнано винним в тому, що 29.06.2013р. близько 23.30 години, він, знаходячись в приміщенні бару «Центральний», розташованого за адресою вул. Косомольська в с. Комсомольське Миколаївського району Миколаївської області перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявляючи явну неповагу до оточуючих, вступив в конфлікт з ДІМ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_7 .
На зауваження ОСОБА_7 обвинувачений не реагував та почав безпідставно висловлюватись на адресу останнього нецензурною лайкою, після чого наніс йому кілька ударів коліном в область голови та тулуба., спричинивши потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи №1040 від 01.07.2013р. легкі тілесні ушкодження.
Після цього, ОСОБА_8 , з мотивів явної неповаги до суспільства з винятковим цинізмом не звертаючи уваги на присутніх приспустив з себе шорти та став демонструвати свої статеві органи.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора в підтримку доводів апеляції, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, суд находить її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення від 30.12.2013 року між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 , суд належним чином не врахував обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме суб'єктивну сторону хуліганських дій обвинуваченого, який умисно з мотивів явної неповаги до суспільства, прагненням показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Ця неповага була явною та очевидною як для самого обвинуваченого, так і інших очевидців його дій в людному місці.
Зважаючи на положення ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови не відповідають інтересам суспільства і порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Ці вимоги закону судом не виконані, а тому вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.01.2014 року, яким затверджено угоду про примирення від 30.12.2013 року, укладену між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 та останнього засуджено за ст. 296 ч.3 КК України підлягає скасуванню з поверненням кримінального провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, суд, -
Апеляцію заступника прокурора Миколаївської області задовольнити
Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2014 року, яким затверджено угоду про примирення від 30.12.2013 року, укладену між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 та останнього засуджено за ст. 296 ч.3 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження повернути до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4