Справа № 468/407/14-к
іменем УКРАЇНИ
25.03.2014 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження № 12014150140000024 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, цигана, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 23.12.1999 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст. 142 ч.2 КК України (1960 року) до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
з участю обвинувача ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 ,
07.01.2014 року близько 22.00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в кухні будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_8 удар ножем в область грудної клітини спереду, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа з наявністю підшкірної емфіземи та двохстороннього геморрагічного плевриту, та кілька ударів ножем в різні частини тіла ОСОБА_8 , чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження у вигляді рани в області кута лівої лопатки, двох ран в лівій поперековій області та рани на задній поверхні лівого стегна.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження.
Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину ОСОБА_5 визнав частково та пояснив, що 07.01.2014 року до нього в гості прийшов ОСОБА_9 , який вже був напідпитку. Він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сіли за святковий стіл та вживали разом алкогольні напої. В ході цього ОСОБА_10 вийшла в приміщення кухні та через деякий час з кімнати вийшов і ОСОБА_9 . Коли через 5-7 хвилин ОСОБА_5 вийшов з кімнати в сіни, то почув на кухні голос ОСОБА_10 , яка вимагала від когось припинити свої дії. Зайшовши до кухні, обвинувачений побачив, що ОСОБА_9 стоїть навпроти його співмешканки ОСОБА_10 зі спущеними штанами та нижньою білизною. ОСОБА_5 зажадав від своєї співмешканки пояснень та при цьому вдарив її долонею по обличчю після чого вона залишила приміщення кухні. ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_8 , зробивши йому зауваження та вимагав залишити його будинок, проте ОСОБА_9 , виражаючись нецензурною лайкою, почав завдавати ударів ОСОБА_5 руками в обличчя та тулуб, при цьому, обвинувачений чув як з сіней кричала його співмешканка ОСОБА_12 та вимагала припинити бійку. Оскільки ОСОБА_9 фізично переважав обвинуваченого, той взяв зі столу ніж та вдарив лезом ножа ОСОБА_8 у груди. Незважаючи на це, ОСОБА_9 , обхопивши шию ОСОБА_5 зігнутою в лікті рукою, почав душити обвинуваченого, а той лезом ножа почав «дряпати» спину потерпілого. Коли ОСОБА_9 послабив тиск - обвинувачений від нього відскочив та конфлікт припинився. ОСОБА_12 в цей час в будинку вже не було. Після цього, обвинувачений перев'язав рану на тулубі потерпілого, використавши при цьому простирадло. ОСОБА_5 вказує, що пропонував потерпілому викликати швидку медичну допомогу, але той відмовився. ОСОБА_9 залишився ночувати у ОСОБА_5 та вранці наступного дня пішов додому. Обвинувачений заперечує, що в нього був умисел на вбивство потерпілого та вказує, що конфлікт ніхто з третіх осіб не припиняв, а він припинився сам по собі. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат лікарні на лікування потерпілого обвинувачений визнає.
Крім власного часткового визнання обвинуваченим своєї вини, його винність у скоєному підтверджується також іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.
З показів потерпілого ОСОБА_8 слідує, що 07.01.2014 року біля 22.00 години він прийшов додому до ОСОБА_5 , який в той час знаходився разом із співмешканкою ОСОБА_12 . Потерпілий побачив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_12 сваряться та ОСОБА_5 хапав свою співмешканку за волосся. ОСОБА_9 зробив зауваження ОСОБА_13 та вимагав припинити свої дії, проте ОСОБА_14 , різко повернувшись до потерпілого, вдарив його ножем у груди потім, говорячи, що поріже його, завдавав повернутому до обвинуваченого лівим боком потерпілому удари ножем в область спини. Відступаючи, потерпілий ОСОБА_9 впав на спину, перечепившись через поріг між кухнею та сіньми. ОСОБА_14 двічі вдарив лежачого на землі потерпілого ногою по тулубу та, сівши на нього зверху, намагався ще нанести ОСОБА_8 удари ножем, але останній схопив та почав утримувати руку ОСОБА_5 , в якій знаходився ніж. Після цього, співмешканка обвинуваченого ОСОБА_10 крикнула на обвинуваченого та підштовхнула його руками. ОСОБА_5 прибрав ніж та встав з потерпілого. Його перевели до іншої кімнати, де перев'язали рану. ОСОБА_9 відчував слабкість та втрачав свідомість, а ОСОБА_14 казав, що самостійно нададуть потерпілому необхідну медичну допомогу і не треба викликати швидку медичну допомогу. ОСОБА_9 залишився ночувати у ОСОБА_15 , а наступного дня пішов до себе додому. Вдома йому викликали швидку та до її приїзду до нього приходив ОСОБА_14 , приносив якісь ліки та пропонував зробити укол та поставити крапельницю. Претензій до обвинуваченого потерпілий не має.
Свідок ОСОБА_12 вказала, що 07.01.2014 року близько 18.00-19.00 години до них додому прийшов ОСОБА_9 з літровою пляшкою самогону, він вже був в стані сп'яніння. Вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_16 та ОСОБА_11 дивились телевізор та вживали алкоголь. ОСОБА_10 пішла на кухню. Через деякий час до кухні зайшов ОСОБА_9 та почав чіплятись до неї, пропонуючи близькість та спустивши з себе штани і нижню білизну. В цей час до кухні зайшов ОСОБА_14 та спитав, що відбувається, після чого вдарив ОСОБА_10 долонею руки по обличчю і вона, образившись вийшла з кухні в сусіднє приміщення сіней. ОСОБА_14 намагався вигнати ОСОБА_17 , але той відповів нецензурною лайкою та кілька разів вдарив ОСОБА_15 кулаком в обличчя та по тулубу, після чого почав його давити за шию. ОСОБА_10 кричала ОСОБА_18 , щоб той відпустив ОСОБА_15 , а потім, злякавшись подій, що відбуваються, - залишила будинок та повернулась до нього лише вранці наступного дня. ОСОБА_8 в будинку вже не було, а ОСОБА_14 спав. ОСОБА_10 почала збирати свої речі та, помітивши на простирадлі пляму крові, спитала у ОСОБА_15 про події минулого вечора та той відповів, що в ході бійки трохи порізав ОСОБА_8 ножем та він вже пішов додому.
Свідок ОСОБА_19 вказала в суді, що 07.01.2014 року її вдома не було та про події, що стались того вечора в будинку знає лише зі слів співмешканки його сина ОСОБА_20 . Вона разом з ОСОБА_10 кілька разів приїздила до потерпілого ОСОБА_8 привозила йому продукти харчування та давала кошти на придання ліків в сумі 900 грн.
Згідно з протоколом огляду місця події від 08.01.2014 року, місцем вчинення злочину є домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . В кімнаті кухні виявлено на килимі плями речовини бурого кольору, з якого вилучено працівниками міліції два вирізи.
З протоколу огляду від 08.01.2014 року слідує, що предметом огляду є спортивні штани сірого кольору з плямами речовини бурого кольору.
Відповідно до протоколу огляду від 08.01.2014 року, ОСОБА_5 надав працівникам міліції на огляд розкладний ніж та светр, на якому є засохлі сліди речовини бурого кольору і у вигляді плям схожих на кров. В ході огляду ОСОБА_5 пояснив, що саме вказаним ножем він 07.01.2014 року завдавав ударів ОСОБА_18 , при цьому, був одягнений саме в наданий на огляд светр. Вказані речі були вилучені під час огляду.
З протоколу та відеозапису проведення слідчого експерименту від 09.01.2014 року слідує, що ОСОБА_5 на місці в присутності понятих та захисника добровільно розповів та за участю статиста показав обставини та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_18 07.01.2014 року в приміщенні кухні домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 20.02.2014 року, потерпілий ОСОБА_9 в присутності понятих розповів та показав за допомогою статиста обставини та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_16 .
З розписки ОСОБА_8 від 17.01.2014 року слідує, що родичі обвинуваченого під час знаходження потерпілого в лікувальному закладі надавали йому продукти харчування та грошові кошти на загальну суму 900 грн.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №13 від 25.01.2014 року у ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа (рана над правим соском) з наявністю вираженої підшкірної емфіземи та двостороннього геморрагічного плевриту, яке за критерієм небезпеки для життя відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Також у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у виді рани в області кута лівої лопатки, двох ран в лівій поперековій області, рани на задній поверхні лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень й могли бути заподіяні внаслідок нанесення ударів ножем. Вказані рани могли бути спричинені 07.01.2014 року в результаті ударів ножем. Локалізація ран свідчить про те, що під час їх нанесення взаєморозташування потерпілого та особи, яка спричиняла пошкодження, змінювалось.
Садно в області тильної поверхні п'ятого пальця правої кисті утворилось в результаті дії якогось тупого твердого предмета, можливо в строки та при обставинах, вказаних особою, що проходить освідування, а саме: 01.01.2014 року в результаті удару кулаком по стіні. Крововиливи в нижніх та нижнє-бокових відділах задньої поверхні грудної клітини та поясниці утворились в результаті неодноразових ударних впливів якихось тупих твердих предметів (предмета), можливо в результаті ударів ногами.
З висновку експерта №5 від 15.01.2014 року слідує, що ніж, вилучений 08.01.2014 року у ОСОБА_5 , до холодної зброї не відноситься, є туристичним складним ножем, який відноситься до ножів господарсько-побутового призначення промислового виготовлення.
Відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи №45 від 04.02.2014 року, №46 від 04.02.2014 року, №47 від 06.02.2014 року та №48 від 06.02.2014 року на наданих на експертизу спортивних брюках, двох фрагментах килимового покриття, футболці та підодіяльнику виявлена кров людини, походження якої можливе від ОСОБА_8 .
Згідно з актом судово-психіатричного експерта №58 від 07.02.2014 року ОСОБА_5 будь-яким психічним захворюванням чи розладом не страждав раніше, в період вчинення кримінального правопорушення та не страждає на теперішній час. В період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
За таких обставин суд, розглянувши дане кримінальне провадження в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України (відносно особи, якій висунуте обвинувачення та в межах висунутого обвинувачення), приходить до висновку, що комплекс вказаних вище доказів свідчить про вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.
Надані в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 суд вважає достовірними в тій їх частині, яка узгоджується між собою та з протоколами огляду, висновками експертиз і наявними в даному кримінальному провадженні речовими доказами.
При цьому, органом досудового розслідування ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України (незакінчений замах на умисне вбивство), що, на думку сторони обвинувачення, знайшло свій вияв в тім, що ОСОБА_5 , завдаючи ОСОБА_18 удар ножем в область грудної клітини спереду та ряд ударів у життєво важливі зони та в подальшому, насівши зверху на потерпілого, який впав на підлогу, намагався нанести удар ножем потерпілому в область тулуба та голови, але потерпілий перехопив та міцно тримав руку обвинуваченого з ножем, а ОСОБА_12 відтягнула обвинуваченого ОСОБА_5 від потерпілого. Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 не зміг довести свій умисел до кінця та не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для вчинення умисного вбивства людини з причин, що не залежали від його волі.
Проте, суд таку кваліфікацію дій обвинуваченого визнає необґрунтованою та описані в цій частині події - такими, що не підтверджуються сукупністю досліджених по справі доказів.
По-перше, з показів єдиного стороннього очевидця частини подій, що відбулись, ОСОБА_12 слідує, що вона взагалі не припиняла бійки між обвинуваченим та потерпілим.
По-друге, при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
На переконання суду, визначальним в даному випадку при розмежуванні незакінченого замаху на умисне вбивство та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є суттєвість фактичних обставин, які не дали змогу довести умисел на вбивство до кінця. Якщо ж таких обставин немає, або вони є явно незначущими для подолання умислу винної особи - діяння такої особи слід оцінювати та кваліфікувати за тими наслідками, що настали і його поведінкою та фактичним ставленням до таких наслідків, які в комплексі і мають відображати дійсний умисел обвинуваченого.
Натомість з показів самого потерпілого слідує, що ОСОБА_12 не відтягувала від нього обвинуваченого, не вступала з ним в будь-яке фізичне протистояння, яке б в достатній мірі могло б послужити суттєвою перепоною для доведення до кінця умислу ОСОБА_5 на убивство ОСОБА_8 . З показів потерпілого слідує, що ОСОБА_12 лише окликнула обвинуваченого та підштовхнула його руками, при цьому ОСОБА_5 від таких дій свідка ОСОБА_12 не втрачав рівноваги, не впав з потерпілого та не втратив ножа. Тому посилання сторони обвинувачення на наявність будь-яких суттєвих обставин, які не дали змоги обвинуваченому довести свій умисел на вбивство потерпілого (якби такий був в дійсності) до кінця, є нічим необґрунтованим припущенням, на яких доказування винуватості особи ґрунтуватись не може.
При цьому, потерпілий та обвинувачений до подій, які є предметом судового розгляду, жодної неприязні один до одного не мали, а навпаки потерпілий неодноразово приходив в гості до обвинуваченого, конфлікт між ними виник раптово на побутовому ґрунті та не давав достатніх підстав для однозначного твердження про виникнення у обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого, подальший розвиток та розв'язка конфлікту (намагання надати невідкладну медичну допомогу щодо зупинки крові, залишення пораненого потерпілого на ніч та забезпечення його необхідними для ночівлі умовами, намагання надати медикаменти для лікування потерпілого від поранення) також не є свідченням того, що обвинувачений взагалі мав намір вбивати потерпілого.
По-третє, в основу опису причин, які не дали змоги обвинуваченому довести умисел на вбивство потерпілого до кінця стороною обвинувачення фактично покладено опір самого потерпілого та співмешканки обвинуваченого ОСОБА_12 . Щодо незначущості дій ОСОБА_12 висновки суду викладені вище, а щодо опору самого потерпілого, то з показів самого потерпілого ОСОБА_8 слідує, що його опір та боротьба з обвинуваченим не були настільки дієвими, щоб не дати обвинуваченому довести умисел на вбивство (при його наявності) до кінця. Це підтверджується також і тим, що відповідно до судово-медичної експертизи №13 від 25.01.2014 року будь-яких тілесних ушкоджень, які б свідчили про боротьбу та самооборону, у ОСОБА_8 не було.
Крім того, з вказаного вище висновку експерта слідує, що дійсно небезпечним для життя та здоров'я було лише тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини справа, тобто, ОСОБА_5 фактично завдав лише одного дійсно небезпечного для життя та здоров'я удару, а інші виявленні у потерпілого легкі тілесні ушкодження взагалі не можуть бути свідченням наявності в обвинуваченого ОСОБА_5 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_8 . При цьому, завдання ОСОБА_16 кількох ударів ножем в область спини, які в результаті заподіяли легкі тілесні ушкодження, не є свідченням умислу на вбивство ще й тому, що стороною обвинувачення не доведено того, що ОСОБА_5 не мав змоги завдати такими ударами більш суттєвої для життя та здоров'я ОСОБА_8 шкоди з врахуванням розвитку бійки, з врахуванням того, що обвинувачений був постійно в безпосередній близькості до потерпілого в умовах невеликої за площею кімнати та з врахуванням показів самого потерпілого ОСОБА_8 (який вказав, що лише повернувся до ОСОБА_5 лівим боком та не втікав від нього, не увертався та не викручувався від ударів).
У зв'язку з комплексом описаних вище обставин дії обвинуваченого слід кваліфікувати саме за ч.1 ст. 121 КК України.
Позиція сторони захисту щодо заподіяння ОСОБА_16 Добровольському ОСОБА_21 тілесних ушкоджень в умовах необхідної оборони, з перевищенням її меж, на думку суду, є неспроможною.
Зазначена позиція захисту спростовується встановленими в суді фактичними обставинами події та дослідженими судом безпосередньо доказами. По-перше, відсутні фактичні обставини, які б давали підстави достеменно вважати, що ОСОБА_5 в умовах даного конфлікту з потерпілим перебував в стані необхідної оборони. З показань обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_12 слідує, що активну та безпосередню участь в бійці та фізичному протистоянні приймали участь лише двоє присутніх в будинку: обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_9 .
Крім того, висновок суду про те, що обвинувачений не перебував в стані необхідної оборони, ґрунтується також і на віковому та антропометричному порівнянні обвинуваченого та потерпілого (обвинувачений є молодшим за віком, фізично не менше розвинутим, аніж потерпілий), крім того, обвинувачений заперечив, що вжитий ним алкоголь суттєво вплинув на його стан, натомість і обвинувачений і свідок ОСОБА_12 вказали, що потерпілий вже прийшов до них в гості в стані сильного сп'яніння, як здалось їм. Такі висновки суду також ґрунтуються і на тому, що в обвинуваченого при його медичному огляді 09.01.2014 року не було виявлено та зафіксовано жодних тілесних ушкоджень.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений наніс удари ножем потерпілому в ході швидкоплинної сварки, що була зумовлена неприязню, яка виникла раптово, а не у зв'язку із захистом обвинуваченого від посягань потерпілого, який взагалі не мав при собі жодних предметів, які могли заподіяти шкоду здоров'ю обвинуваченого. При цьому, вік, фізичні дані, ступінь сп'яніння потерпілого та обвинуваченого свідчать про відсутність реального небезпечного для життя та здоров'я обвинуваченого посягання з боку потерпілого.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує особу винного, який не має негативної характеристики, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, часткове визнання ним своєї вини (яке, головним чином, полягає у незгоді з кваліфікацією вчиненого ним діяння), характер вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння, що віднесене до категорії тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочину, надання матеріальної допомоги на лікування потерпілого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З врахуванням особи винного, тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання є недостатніми для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Згідно з ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. У зв'язку з цим підлягає задоволенню позов прокурора про стягнення з ОСОБА_5 на користь фінансового управління Баштанської райдержадміністрації 984 грн. витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_8 , які підтвердженні довідкою-розрахунком від 17.02.2014 року №68.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази: два фрагменти килима зі слідами крові та експериментальні зразки крові, штани, светр, простирадло та ніж - належить знищити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,374 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання в виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Запобіжний захід відносно засудженого до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати з часу затримання - з 08.01.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Фінансового управління Баштанської районної державної адміністрації витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, в сумі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення експертних досліджень в сумі 146 (сто сорок шість) гривень 70 копійок.
Речові докази: два фрагменти килима зі слідами крові та експериментальні зразки крові, штани, светр, простирадло та ніж - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його оголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий суддя
Судді: 1.
2.