Справа № 725/7363/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Войтун О. Б.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
20 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Граб Л.С.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії , -
В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в Першотравневий районний суд м. Чернівці з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Чернівці, в якому просила визнати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці про відмову їй у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, та скасувати його; зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до поданих нею документів з моменту звернення, тобто з 10 січня 2013 року.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.01.2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 05 лютого 2014 року року та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.01.2014 року - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення від 19 березня 2013 року №4695/12 управління Пенсійного фонду України у м. Чернівці 10 січня 2013 року ОСОБА_2 було призначено пенсію в розмірі 1759,55 грн. за вислугу років з врахуванням страхового стажу 33 роки 11 місяців 25 днів, в тому числі 25 років 3 місяці 2 дні як працівнику охорони здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки.
В послідуючому, управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівці у листі № 6127/02 від 08 квітня 2013 року було повідомлено про відмову у призначенні пенсії згідно заяви від 10.01.2013 року із зазначенням неможливості зарахувати позивачці у спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, роботу у Благодарненській районній санітарно- епідеміологічній станції з 01 серпня 1987 року по 04 вересня 1997 року на посаді лікаря- епідеміолога та завідуючої епідеміологічним відділом, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1181 від 17.12.2012 року із переліку закладів охорони здоров'я вилучені санітарно-епідеміологічні заклади, та доповнено даний перелік установами із проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальними органами даної служби.
Згодом, відповідач у листі від 20 травня 2013 року № 9342/02 просив вважати недійсним лист від 08.04.2013 року.
Зрештою, листом від 02 липня 2013 року № 6232/02, ОСОБА_2 повідомлено, про підтвердження її спеціального стажу в періоди з 01.08.1987 року по 08.09.1991 рік, а також з 01.10.1996 року по 28.12.2012 рік. Одночасно, відповідач щодо можливості зарахування стажу в період з 09.09.1991 року по 04.09.1996 року повідомив, що ним проводиться уточнення, стосовно належності районного центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду до санітарно-епідеміологічних закладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року.
Як вбачається з дослідженого судом першої інстанції листа № 15191/12 від 05 серпня 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з підстав того, що період її роботи з 09 вересня 1991 року по 04 вересня 1996 року в якості лікаря-епідеміолога та завідуючої епідеміологічним відділом Благодарненського районного центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду не може бути зарахований до спеціального стажу через те, що такий заклад не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМ України № 909 від 04.11.1993 року та наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28 жовтня 2002 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, з цим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Варто наголосити, що дія Постанови КМ України № 909 від 04.11.1993 року не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до її видання відповідним державним органом і на думку колегії суддів, не може бути правовою підставою для відмови у призначенні пенсії.
З відповіді керівника Управління Федеральної служби по нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини по Ставропольському краю Російської Федерації від 29 жовтня 2013 року № 13730-13 вбачається, що Благодарненський центр державного санітарно-епідеміологічного контролю є наслідком перетворення Благодарненської районної санітарно-епідеміологічної станції. У даному листі визначені посадові обов'язки лікаря- епідеміолога, які безпосередньо пов'язані із контролем виконання вимог санітарного законодавства і проведення санітарно-гігієнічних та протиепідеміологічних заходів, направлених на охорону здоров'я населення.
У наказі № 15 від 09 вересня 1991 року Головного санітарного лікаря Благодарненської санітарно-епідеміологічної станції зазначається про перетворення даної установи у районний центр державного санітарно- епідеміологічного нагляду.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів РСФСР № 464 від 06 вересня 1991 року робота у таких установах надавала право на пенсію за вислугу років.
Аналізуючи докази по справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що характер роботи позивачки, зважаючи на перетворення однієї державної санітарно-епідеміологічної служби в іншу не змінився.
Крім цього, у Постанові КМ України № 909 від 04 листопада 1993 року, на яку посилається відповідач, не зазначено, що працівники районних центрів санітарно-епідеміологічного нагляду не підлягають включенню до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
В даному нормативно-правовому акті в редакції, яка діяла як на період його прийняття, так і до 04 вересня 1996 року, йшлося про лікарів та середній медичний персонал санітарно-епідеміологічних закладів взагалі.
Крім того, чинна редакція передбачає призначення пенсії за вислугу років працівникам Держсанепідслужби, які не є державними службовцями.
Як вбачається із наданих позивачкою доказів, ОСОБА_2 працювала саме в системі органів Держсанепідслужби Російської Федерації.
Статтею 37 Закону РСФСР від 19.04.1991 року № 1034-1встановлено, що центри санітарно-епідеміологічного нагляду в районах входять до системи органів і установ Державної санітарно-епідеміологічної служби РСФСР.
Відповідно до ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, для встановлення прав на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових підставах і за вислугу років, громадянам держав - учасників Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.
Положення ст.22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років, і припинив її нарахування і видачу.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, позивачкою було надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про правомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 січня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Боровицький О. А.
Сапальова Т.В.