Справа: № 2-а-5711/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник І.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
26 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Мельничука В.П., Грищенко Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання сплатити щомісячну виплату на дітей шкільного віку,-
18 липня 2011 року позивач звернулась до Соснівського районного суду м.Черкаси з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради про визнання дій відповідача неправомірними; зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити щомісячну виплату згідно ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на дітей шкільного віку з 01 січня 2011 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 вересня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання сплатити щомісячну виплату на дітей шкільного віку задоволено, а саме: визнано дії відповідача щодо відмови виплати та отримання щомісячної виплати на дітей шкільного віку позивачу, згідно ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з січня 2011 року неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити щомісячну виплату на дітей шкільного віку за 2011 рік згідно ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням сплачених сум.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, як правонаступник Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 2), серія НОМЕР_1, виданим Черкаською облдержадміністрацією від 13 серпня 1997 року, перебуває на обліку у відповідача. Позивач є матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2, виданного Черкаською облдержадміністрацією 19 серпня 2003 року, є дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Всупереч п.6 ст. 30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач здійснював зазначену щомісячну виплату в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 20 квітня 2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.19. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Розмір щомісячної виплати на дитину шкільного віку, яка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений вказаною вище постановою Kабінету Міністрів України, суперечить вимогам п.6 ст.30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, ст.62 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на яку також посилається відповідач, заперечуючи проти позову, надає Kабінету Міністрів України право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру щомісячної виплати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.71 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Однак відсутні жодні обмеження щодо застосування п.6 ст.30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щомісячну виплату дітям шкільного віку, які є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стаття 95 Конституції України на яку посилається відповідач, передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Але Законом України про Державний бюджет України на 2011 рік, розмір вказаної допомоги не визначений.
Слід зазначити, що дію положень п.6 ст. 30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було призупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 грудня 2007 року.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою передбачена щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу ніж вказані вище Постанови Кабінету Міністрів України №649, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Отже, враховуючи наведене, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Соснівської районної у м. Черкаси ради повинно було виплачувати позивачу щомісячну виплату дітям шкільного віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 19 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді В.П.Мельничук
Т.М.Грищенко
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Мельничук В.П.
Грищенко Т.М.