18 березня 2014 року Житомир справа № 806/7212/13-a
час прийняття: 13 год. 15 хв. категорія 3.1.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
за участі секретаря Длугаш О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 та представника позивача Горопашина С.С.,
за участі представника відповідача Клочка С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі начальника Клочка Станіслава Івановича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі начальника Клочка Станіслава Івановича щодо реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначала, що вона є власником 5/6 частини квартири АДРЕСА_2 , а інша 1/6 частина належить гр. ОСОБА_2 . Вважає дії відповідача щодо реєстрації ОСОБА_2 разом із дочкою за вказаною адресою неправомірними, так як остання ніколи не проживала у її квартирі та не є членом її родини. Своєї згоди ОСОБА_1 на реєстрацію вказаних осіб у квартирі не давала, що, на думку позивача, виключило можливість законної реєстрації ОСОБА_2 та її дочки у квартирі. Також вказує, що відповідачем при здійсненні реєстрації ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки в квартирі порушено вимоги ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", оскільки ні ОСОБА_2 , ні її дочка до квартири для проживання не прибували і ніколи у ній не проживали.
Позивач та представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, на підставі доводів викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказав, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 та її малолітньої дочки за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.
Представник третьої особи до суду не прибула, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Надійшла заява, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, оскільки ОСОБА_2 є власником квартири та користується всіма правами передбаченими діючим законодавством України. Також під час судового розгляду справи представником третьої особи були подані письмові заперечення проти позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з наступних підстав.
Судом безспірно встановлено, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2 .
Так, ОСОБА_1 є власником 5/6 частки вказаного нерухомого майна, про що свідчить копія договору дарування частини квартири від 06.05.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, та копія витягу № 22848192 від 27.05.2009 року Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно".
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку від 1/2 частини квартири, виданого 16.04.2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори, є власником 1/6 частини нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 за зазначеною вище адресою. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджено витягом Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно" від 01.06.2010 р. № 26268806 (а.с. 77).
Із довідки Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9" Житомирської міської ради від 14.05.2013 року, виданої ОСОБА_4 видно, що з 06.04.2013 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований останній, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач вважаючи, що реєстрація ОСОБА_2 разом із її неповнолітньою дочкою за цією адресою здійснена відповідачем неправомірно звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано слідуюче.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулює та визначає Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV (зі змінами та доповненнями).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
У розумінні положень статті 3 Закону, місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Постановою Міністерства Внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2109/22421, затверджено Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.
Відповідно до п. 1.3. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
У пункті 1.6 Порядку вказано, що реєстраційний облік ведеться у межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці відповідного адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України. У територіальному підрозділі ДМС України картотеки складаються з відомостей про реєстрацію у формі картки реєстрації особи (додаток 1) та адресної картки (додаток 2), а в адресно-довідковому підрозділі територіального органу ДМС України - талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні (додаток 3) та відомостей про реєстрацію місця проживання особи (додаток 4).
Статтею 6 Закону передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Згідно із п. 2.3 Порядку, відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто. Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки. До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження).
Під час судового розгляду справи встановлено, що 06 квітня 2013 року ОСОБА_2 як співвласником житла було подано до Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області заяву для реєстрації за місцем проживання (а.с. 79), а саме за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви ОСОБА_2 додано: 2 талони про реєстрацію місця проживання особи; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером НОМЕР_1 ; свідоцтво на право спадщини № 2-450 від 16.04.2010 року; витяг про реєстрацію права 1/6 приватної спільної часткової власності на нерухоме майно за вказаною адресою на ім'я ОСОБА_2 .
Вказані документи оглянуті в засіданні суду та підтверджують дотримання третьою особою, при зверненні до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання її разом із донькою за зазначеною адресою, норм Закону та Порядку.
Із картки прописки видно, що в день звернення до відповідача, 06.04.2013 р., ОСОБА_2 та її малолітню доньку ОСОБА_3 , 2006 року народження, Корольовським районним відділом Управління Державної міграційної служби у Житомирській області зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що здійснено відповідну відмітку в паспорті ОСОБА_2 .
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що для здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її дочки за вказаною адресою необхідна була її згода як співвласника квартири, зважаючи на таке.
За змістом пункту 2.2 Порядку реєстрація особи може здійснюватися за згодою власника/співвласника житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання лише у тому разі коли у особи, яка звернулася із заявою про реєстрацію місця проживання, відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Натомість, як видно із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами в засіданні суду, право власності ОСОБА_2 на 1/6 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено свідоцтвом на право спадщини за законом, зареєстрованим у реєстрі 16.04.2010 року за № 2-450 державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаною адресою, виданим КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради. Вказані документи були надані третьою особою під час звернення до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання в квартирі, яка на праві спільної часткової власності належить їй, тому згоди ОСОБА_1 реєстрація ОСОБА_2 за цією адресою не потребувала.
Також є хибними твердження позивача, що для реєстрації неповнолітньої дочки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , необхідна була її згода, так як частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 року № 5464-X, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Отже, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за бажанням її матері - ОСОБА_2 може бути зареєстрована в квартирі, яка належить останній на праві спільної часткової власності, без згоди іншого співвласника.
Окрім цього, суд зазначає, що статтею 47 Конституцією України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Враховуючи належним чином підтверджене право власності ОСОБА_2 на частину квартири варто вказати, що згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У частині 6 наведеної статті Цивільного кодексу України зазначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача про те, що перед здійсненням реєстрації за спірною адресою ОСОБА_2 повинна була спочатку прибути до нового місця проживання, вселитися у квартиру і тільки після подавати документи для реєстрації місця проживання за цією адресою.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що предметом спору у даній справі є реєстраційні дії Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області, який в силу статті 19 Конституції України, має діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому чинними законодавством не покладено на територіальний відділ ДМС України при вчиненні реєстраційних дій обов'язку перевіряти обставини фактичного проживання особи, в даному випадку ОСОБА_2 за місцем реєстрації.
До того ж, реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння нерухомістю інших осіб, право на яке документально підтверджується в установленому законом порядку.
З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно, скасування вчиненої відповідачем реєстраційної дії.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, та пояснення сторін у суду достатньо підстав для висновку про підтвердження наявності у ОСОБА_2 підстав для реєстрації місця її проживання разом із малолітньою дочкою за адресою належного їй нерухомого майна, відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Корольовського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі начальника ОСОБА_5 про визнання неправомірними дії щодо реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування реєстрації їх місця проживання за вказаною адресою є необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 25 березня 2014 р.