Справа № 636 / 406 / 14-к
№ 1-кп / 636 / 84 /2014
25 березня 2014 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі:головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 12013220440002354 по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Печеніги, Чугуївського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
12.10.2013 року, близько 07.00 години, ОСОБА_4 , знаходячись по вул. Осинівський у м. Чугуєві, Харківської області, зустрівся з раніше незнайомими йому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_6 таємно проникнути в один із дачних будинків у СТ «Мимоза», розташованому на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, та вжити там спиртні напої, на що останні відповіли згодою. Потім ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшли на територію СТ «Мимоза», перелізли через паркан та проникли на територію земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_7 , де за столом у дворі домоволодіння, розташованому на цій ділянці, стали вживати спиртні напої. Близько 11.00 години 12.10.2013 року, ОСОБА_5 , в ході розпивання спиртних напоїв, продовжуючи протиправно перебувати на території зазначеної ділянки, запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проникнути в будинок, розташований на вказаній ділянці АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_7 , з метою подальшої ночівлі в ньому без мети скоєння крадіжки, на що останні відповіли згодою. Після чого ОСОБА_5 , реалізуючи сумісний злочинний намір, спрямований на порушення недоторканості житла, підійшов до вхідних дверей вказаного домоволодіння та зрозумів, що вони зачинені. Після цього ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до приміщення сараю, розташованого на території ділянки АДРЕСА_2 , де шляхом зриву руками замка проникли у вказаний сарай, звідки винесли кувалду. За допомогою кувалди ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , почергово розбили стіну зазначеного будинку, реалізуючи та доводячи до кінця свій сумісний злочинний намір, спрямований на порушення недоторканості житла, через вибитий отвір в стіні проникли в середину зазначеного будинку.
12.10.2013 року о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи в зазначеному будинку та продовжуючи вживати спиртні напої, не заволодівши при цьому будь-яким майном потерпілої ОСОБА_7 , були помічені та викриті господарями ОСОБА_7 та її чоловіком.
Між підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_7 31.01.2014 року було укладено угоду про примирення.
В змісті угоди зазначено, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, розкаявся, зобов'язався публічно вибачитися перед потерпілою та сторонами погоджене призначення покарання обвинуваченому у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_4 від покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 469 ч. 3 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та потерпілий усвідомлюють, що згідно з ч. 1 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди про примирення є: для обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положенням статей 394 та 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України; для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України та позбавлення права в подальшому вимагати притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю в обсязі обвинувального акту, щиро розкаявся у скоєному та просив затвердити угоду про примирення.
Прокурор та потерпіла також просили затвердити угоду та винести вирок на підставі угоди.
Враховуючи, що укладена між сторонами угода є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, те що вона відповідає фактичним матеріалам справи та вимогам закону, загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим загальною частиною Кримінального кодексу України, не суперечить інтересам суспільства та держави, суд вважає, що підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених у ч.7 ст. 474 КПК України не виявлено і ця угода підлягає затвердженню з подальшим призначенням обвинуваченому, згідно вимог ч. 5 ст. 65 КК України, виду та міри покарання, узгоджених сторонами.
Оцінюючи фактичні обставини справи, суд находить вину обвинуваченого повністю доведеною і вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України - порушення недоторканості житла, тобто незаконне проникнення до житла та до іншого володіння особи.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 , суд виходить із умов угоди про примирення досягнутої між обвинуваченим та потерпілою, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.
Обставинами обтяжуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , в силу ст. 67 КК України судом визнано вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, та вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, переконавшись, що угода може бути затверджена, суд ухвалює вирок, яким затверджує угоду про примирення і призначає обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, ні підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_4 від покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Цивільний позов не пред'являвся.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-370, 374, 392, 394, 395, 471, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення, укладену 31.01.2014 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_7 .
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнивши ОСОБА_4 від покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, зобов'язавши його не залишати місця постійно проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції, та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання менш сурового, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди, невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою ст. 474 КПК України;
- прокурором, виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою ст.469 КПК України, угода не може бути укладена.
Суддя -