621/1966/13-к
1-кп/621/146/13
іменем України
26 березня 2014 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
сторін кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
законного представника потерпілого ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013220300000634 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,
21 квітня 2013 року близько 08:00 години в с. Таранівка Зміївського району Харківської області ОСОБА_9 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем фактичного проживання в домоволодінні АДРЕСА_1 , де під час сварки зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 повідомив про свій намір заподіяти смерть їхньому малолітньому сину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також і собі.
Після цього ОСОБА_9 переніс малолітнього сина ОСОБА_11 на горище будинку за вказаною адресою, де реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті своїй дитині, з використанням мотузки умисно підвісив малолітнього ОСОБА_11 за шию до перекриття даху, чим виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але смерть малолітнього ОСОБА_11 не настала через активне втручання ОСОБА_12 , яка своєчасно вивільнила дитину з петлі.
Зазначеними діями ОСОБА_9 вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, малолітньої дитини, і його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Підсудний ОСОБА_9 не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину і показав, що дійсно вранці 21 квітня 2013 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, посварився з дружиною ОСОБА_8 , яка не хотіла з ним розмовляти. Щоб примусити дружину до розмови з метою з'ясування стосунків, він з малолітнім сином ОСОБА_13 піднявся на горище будинку та, під загрозою позбавити життя себе та дитину, вимагав, щоб до них піднялася і ОСОБА_8 . При цьому, спочатку він тримав в руках кухонний ніж, який в подальшому викинув з горища на землю. Коли ОСОБА_8 відмовилася підніматися на горище, він виготовив з мотузок дві петлі, став на стілець та одів одну петлю собі на шию, при цьому сина він тримав на руках. В цей час на горище зайшла ОСОБА_12 , яка забрала в нього з рук дитину та поставила його на підлогу. Потім сина забрала ОСОБА_8 , а ОСОБА_12 , яка також перебувала у стані сп'яніння, допомогла йому звільнитися з петлі. В подальшому, до приїзду працівників міліції, він розв'язав всі петлі, які до цього виготовив. Наміру вбити свого сина він не мав, мотузку йому на шию не одівав, а лише погрожував позбавити життя себе та сина, щоб примусити дружину до примирення.
Вважав, що у кримінальному провадженні відсутні докази, якими підтверджується його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення та сфальшованих матеріалах.
Незважаючи на заперечення своєї вини ОСОБА_9 , його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Перш за все, зазначеними вище показаннями підсудного ОСОБА_9 , а також його показаннями під час слідчого експерименту 21.10.2013 року (т. 2 а. с. 5-8) підтверджуються: обставини події інкримінованого йому злочину, а саме: зазначені вище час і місце вчинення злочину; використання власноруч зав'язаних петель для повішення, які в подальшому він же і розв'язав, чим знищив сліди злочину; обставини його сварки з колишньою дружиною ОСОБА_8 , а також обставини втручання свідка ОСОБА_12 , яка зайшла до приміщення горища та забрала в нього дитину; а також обставина, що обтяжує покарання, а саме перебування ОСОБА_9 у стані сп'яніння.
Зазначені вище, фактично встановлені обставини злочину підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні, а також і під час проведення слідчих експериментів, в тому числі за дорученням суду (т. 1 а. с. 173, 174, т. 2 а. с. 9-15, 40-45), показала, що ОСОБА_9 , який перебував у стані сп'яніння, під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_8 , взяв дитину та піднявся на горище, після чого вимагав, щоб до нього піднялася і дружина, а також погрожував вбити дитину і себе. Вона ( ОСОБА_12 ) була очевидцем сварки і, знаючи, що ОСОБА_9 і раніше мав спроби повішення, реально сприйняла загрози останнього. Коли ОСОБА_8 , яка боялася свого чоловіка, відмовилася підніматися на горище, вона сама зайшла в приміщення горища будинку, де побачила, що дитина підвішена за пояс до перекриття даху, а поруч, також з петлею на шиї, на стільці стояв ОСОБА_9 . Вона підбігла до дитини та звільнила його з петлі і поставила на підлогу. Після цього ОСОБА_14 забрала мати ОСОБА_8 .
Показання свідка ОСОБА_15 щодо обставин сварки ОСОБА_9 , який знаходився у стані сп'яніння, та ОСОБА_8 , під час якої ОСОБА_9 тримав на руках малолітнього сина та висловлював погрози вбити дитину і себе, узгоджуються з показаннями щодо цих обставин самого підсудного ОСОБА_9 , а також свідка ОСОБА_12 .
Після того, як малолітнього ОСОБА_13 зняли з горища, він скаржився на біль у горлі, а пізніше почав рвати. Зі слів ОСОБА_12 вона дізналася, що та врятувала дитину знявши з петлі.
Свідок ОСОБА_16 також показала, що під час сварки з дружиною ОСОБА_9 казав, що піде повіситься і дитину повісить. Зі слів ОСОБА_15 вона дізналася, що після того, як малолітнього ОСОБА_13 зняли з горища, він рвав. На підтвердження цих слів вона бачила у відрі густу білу піну.
Свідок ОСОБА_17 показав, що вранці вживав разом з ОСОБА_9 спиртні напої, після чого той пішов гратися з дитиною, а потім почав сваритися з дружиною. Через деякий час забігла його сестра ОСОБА_15 і попросила викликати міліцію, бо ОСОБА_18 поліз на горище вішати дитину. Малолітнього ОСОБА_11 в той день він не бачив, а зі слів своєї співмешканки ОСОБА_12 дізнався, що вона зняла дитину з петлі.
Допитаний в судовому засіданні малолітній потерпілий ОСОБА_11 показав, що він разом з батьком грався на горищі. Коли він захотів піти до своєї матері, батько його не пускав, а потім одягав йому на шию мотузку, від чого йому було боляче.
За клопотанням підсудного ОСОБА_9 в судовому засіданні було досліджено відеозапис допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_11 під час досудового розслідування.
За результатами співставлення показань малолітнього потерпілого ОСОБА_9 , які він надав під час досудового розслідування та в суді, слідує висновок, що в судовому засіданні він фактично підтвердив показання, які давав під час досудового розслідування.
Законний представник потерпілого ОСОБА_11 - його мати ОСОБА_8 показала про обставини сварки з колишнім чоловіком ОСОБА_9 . Під час сварки ОСОБА_9 примушував її до примирення та погрожував вбити їх спільну дитину. Погрози ОСОБА_9 вона сприймала реально і боялася підніматися на горище, куди той зайшов з дитиною, а також вимагав теж саме і від неї. Першою на горище піднялася ОСОБА_12 . Через декілька хвилин і вона піднялася на горище та побачила сина, який стояв на підлозі, а ОСОБА_12 намагалася вивільнити з петлі ОСОБА_9 . Зі слів ОСОБА_12 вона дізналася, що та зняла дитину з петлі. Син ОСОБА_13 скаржився на біль у горлі та розповів їй, що батько підвішував його за шию.
Під час слідчого експерименту 27.04.2013 року (т. 1 а. с. 172) ОСОБА_8 також давала показання, які збігаються з її показаннями в судовому засіданні щодо фактичних обставин вчиненого ОСОБА_9 злочину.
Показання зазначених вище осіб, в цілому, не суперечать між собою, є взаємодоповнюючими та узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні фактичними даними, відомості про які містяться у речових доказах, протоколах слідчих дій, висновках судових експертиз.
Так, даними протоколів огляду місця події та додаткового огляду місця події від 21.04.2013 року підтверджується обстановка на території домоволодіння АДРЕСА_1 , зокрема на горищі будинку, звідки були вилучені фрагмент мотузки для білизни, а також мотузка (пояс), що висів на дерев'яній перекладині, під якою стояв стілець. На подвір'ї був виявлений та вилучений кухонний ніж. Під час додаткового огляду місця події були виявлені та вилучені предмети одягу малолітнього потерпілого ОСОБА_11 : светр, кофта, куртка.
Вилучені під час оглядів місця події предмети визнані у справі речовими доказами та, разом з препаратами з волокнами були досліджені під час проведення судових експертиз. (т. 1 а. с. 86-99, 140, 141).
Обставини, зафіксовані у протоколах огляду місця події та додаткового огляду місця події від 21.04.2013 року, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які брали участь у проведенні зазначених слідчих дій в якості понятих.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №134-Зм/13 від 23.04.2013 року у ОСОБА_11 мали місце: ділянка травматичного набряку м'яких тканин на передній поверхні шиї у верхній третині, з переходом на праву і ліву бокову поверхню шиї у верхню третину.
Вищевказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмета, індивідуальні особливості якого своїй травмуючій поверхні не відобразилися, і цілком могло утворитися по механізму здавлювання органів шиї петлею фрагментом мотузки (пояса) при повішенні, і могло бути отримано в строк і при обставинах, зазначених в постанові.
За ступенем тяжкості це легке тілесне ушкодження.
Об'єктивних судово-медичних даних, що вказують на спричинення вищевказаного тілесного ушкодження самим потерпілим ОСОБА_11 , не мається. (т. 1 а. с. 102, 103).
Висновком додаткової судово-медичної експертизи №244-Зм/13 від 27.06.2013 року, з урахуванням висновку судово-медичної експертизи №134-Зм/13 від 23.04.2013 року, наданого на експертизу відеозапису слідчого експерименту від 27.04.2013 року з участю ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , та дослідження наданих на експертизу одягу потерпілого ОСОБА_11 та поясу, підтверджується наявність у потерпілого ОСОБА_11 зазначеного вище легкого тілесного ушкодження та механізм його утворення.
Крім того, зазначено, що вищевказана ділянка травматичного набряку м'яких тканин на шиї у потерпілого ОСОБА_11 цілком могла утворитися, з урахуванням одягнутих на нього куртки з капюшоном та светра з високою горловиною, наданих на експертизу.
Показання ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , надані ними під час проведення слідчого експерименту з допомогою відеозапису від 27.04.2013 року, в цілому не суперечать судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесного ушкодження, так і в способі його спричинення потерпілому ОСОБА_11 , і відповідають об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи. (т. 1 а. с. 104, 105).
Експерт ОСОБА_22 в судовому засіданні підтвердив, що спостерігав у малолітнього потерпілого ОСОБА_11 тілесне ушкодження, характерне для повішення, про що зазначено у висновках судових експертиз. А показання свідків про те, що потерпілий ОСОБА_11 рвав білою піною, узгоджуються з об"єктивними судово-медичними даними.
З висновку комплексної судово-медичної і трасологічної експертизи №52-МК/410-КЕ/14 від 10/11.02.2014 року вбачається, що на 22.04.2013 року у дитини ОСОБА_11 мав місце смугоподібної форми синець з набряком м'яких тканин у верхній третині шиї, що розповсюджувався з передньої на праву та ліву бокові її поверхні в напрямку спереду назад та знизу догори, який утворився в період перших 1-2 діб до судово-медичної експертизи 22.04.2013 року, від дії тупого твердого предмету (чи предмету, що за певних умов може набувати властивостей такого предмету), який мав обмежену повздовжню поверхню, що травмувала, за механізмом удару-здавлення чи здавлення.
Локалізація та властивості синця, розташування його в верхніх відділах шиї та косо висхідний (спереду назад і знизу догори) напрямок, свідчать, що він міг явитися наслідком здавлення шиї малолітнього ОСОБА_11 м'якою (чи м'яко-еластичною) петлею при повішенні, тобто за умови, що здавлення шиї петлею відбувалося під важкістю тіла постраждалого, а тому, вказаний синець можна розцінювати як елемент одинарної, незамкнутої, косовихідної странгуляційної борозни.
Локалізація ж странгуляційної борозни на шиї вказує на переднє розташування петлі при її формуванні, а властивості (характер, розміри тощо) - на те, що петля могла бути виготовлена з поясу, вилученого під час огляду місця події та наданого на експертизу.
Форма та розміри, розташування та об'єм пошкоджень на шиї постраждалого дозволяють виключити ймовірність їх утворення внаслідок здавлювання шиї дитини руками, а також при звичайному зніманні дитячого одягу з "вузькою горловиною", тобто трикотажних предметів одягу, що мають комірець "стійка".
Показання обвинуваченого ОСОБА_9 щодо отримання тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_11 при його падінні з гойдалки, не відповідають об'єктивним судово-медичним даним щодо умов та механізму спричинення тілесних ушкоджень постраждалому.
Показання свідка ОСОБА_23 , викладені в протоколах слідчих експериментів з її участю, не суперечать об'єктивним судово-медичним даним щодо часу та механізму утворення тілесного ушкодження, встановленого на шиї малолітнього ОСОБА_11 та ймовірного способу його спричинення, тобто як наслідок здавлення шиї постраждалого петлею при повішенні за умови переднього розташування петлі на шиї.
Показання свідка ОСОБА_12 , що викладені в протоколах слідчих експериментів з її участю, а саме те, що після вивільнення нею з петлі малолітнього ОСОБА_11 , останній орієнтувався в просторі та міг самостійно пересуватися, не суперечать судово-медичним даним за умови короткострокового здавлення шиї петлею та вивільнення з неї на перших хвилинах, тобто, до початку важких ознак асфіксії.
При дослідженні одягу постраждалого ОСОБА_11 виявлені наступні пошкодження та накладення: на правій полі куртки в середньому відділі мається розрив тканини поверхневого шару, який утворився від перерозтяжіння ниток плетіння тканини, про що свідчать продовгувата форма, нерівні краї, вистоящі в просвіт на різні рівні кінці пошкоджених крайневих ниток тканини, кінці волокон яких стоншені, витягнуті; на поясі маються одиничні дрібні накладення речовини красно-коричневого кольору, схожої на кров; на спинці кофти в нижньому відділі справа переривчасті накладення речовини темно-красного кольору, схожої на кров.
Будь-яких ознак локального здавлювання, компресії і розтяжіння тканини в області горловини одягу, на фоні слідів побутового зносу, не виявлено. На куртці, на місці коміра, пришитий капюшон, а на кофті - комір-стійка, при складанні коміра вдвоє в застебнутому вигляді, діаметр горловини складає 19 см.
На досліджуваному поясі є множинні вигини та складки, які могли утворитися в процесі зав'язування вузлів як при цільовому використанні поясу по призначенню - для регулювання об'єму халату, так і в процесі зав'язування вузлів при нецільовому (побутовому використанні), або в умовах зберігання, транспортування, машинного прання тощо.
Будь-які сліди, що свідчили б про розтягування поясу, на момент дослідження відсутні, що обумовлюється властивостями тканини, з якої він виготовлений.
Будь-які мікропошкодження, зміни мікроструктури волокон тканини виробу відсутні, що обумовлено властивостями волокон (поліефірні) тканини поясу. (т. 2 а. с. 100-123).
Згідно висновку судової експертизи з дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них №4656 від 10.06.2013 року, на одязі потерпілого ОСОБА_11 (дві куртки, светр) виявлені текстильні волокна-нашарування, які не походять від наданих предметів одягу потерпілого, тобто є інородними, сторонніми.
На поясі, що наданий для дослідження, виявлені текстильні волокна-нашарування, які не походять від даного пояса, тобто є інородними, сторонніми.
Серед сторонніх волокон-нашарувань, що виявлені на поясі, є одна група волокон (безкольорові бавовняні волокна з ділянками зеленуватого кольору), які мають спільну родову належність з волокнами утепленої куртки ОСОБА_11 .
Серед волокон, що виявлені на одязі ОСОБА_11 (на утепленій куртці), є одна група волокон (безкольорові з ділянками блакитного кольору гладкі матовані волокна), які мають спільну родову належність з волокнами поясу, який наданий на дослідження.
Судові витрати на проведення експертизи складають 2448 грн. 00 коп. (т. 1 а. с. 106-113).
З висновку судово-медичної експертизи №133-Зм/13 від 30.04.2013 року вбачається, що у ОСОБА_9 мали місце: садна на лівій боковій поверхні шиї, по одному крововиливу на задній поверхні правої і лівої половини грудної клітини по лопаточним лініям, множинні садни на фоні вищевказаних крововиливів на задній поверхні грудної клітини, по одному крововиливу на задній поверхні правого і лівого плеча.
Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів або в результаті тріння-ковзання (садни), індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відобразилися. Вищевказана садна на лівій боковій поверхні шиї відповідає строку давності від подій 21.04.2013 року, тобто в строк і за обставин, зазначених у постанові.
Вищевказані крововиливи і садни на задній поверхні правої і лівої половини грудної клітини, крововиливи на задній поверхні правого і лівого плеча відповідають строку давності 18-19.04.2013 року, можливо за обставин, на які вказав ОСОБА_9 під час його опитування, і до подій 21.04.2013 року відношення не має.
За ступенем тяжкості ці ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вищевказані тілесні ушкодження ОСОБА_9 цілком міг спричинити собі сам в результаті самоспричинення.
Виявлена садна на лівій боковій поверхні шиї у ОСОБА_9 утворилися в результаті тріння-ковзання, можливо в результаті тріння-ковзання фрагмента мотузки. (т. 1 а. с. 100, 101).
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №471 від 10.06.2013 року ОСОБА_9 у ситуації, що склалася, до себе ставиться критично, розуміє протизаконність та караність за вчинене діяння.
В теперішній час ОСОБА_9 ознак психозу та слабоумства не виявляє, виявлений синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому ОСОБА_9 підозрюється, він перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, а перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
За своїм психічним станом ОСОБА_9 застосування до нього примусових заходів медичного характеру в теперішній час не потребує. (т. 1 а. с. 146-148).
Сукупністю зазначених вище, досліджених в судовому засіданні доказів, у їх взаємозв'язку, в повному обсязі підтверджується вина ОСОБА_9 у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, та спростовуються доводи захисту щодо відсутності в діях підсудного ОСОБА_9 складу зазначеного злочину, а також відсутності достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпання можливості їх отримати.
Показання підсудного ОСОБА_9 в частині заперечення обставини того, що він діючи з умислом, спрямованим на заподіяння смерті своїй дитині, підвісив малолітнього ОСОБА_11 за шию до перекриття даху, а також доводи щодо фальсифікації доказів у справі, суд оцінює як обраний ним спосіб захисту, що не спростовує його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також не впливає на тяжкість покарання за вчинений злочин.
Повідомлені у заяві ОСОБА_9 відомості щодо застосування у відношенні нього недозволених методів ведення досудового розслідування, зокрема застосування фізичного насильства, як зазначив і сам ОСОБА_9 , не вплинули на зміст його показань під час судового розгляду, і не дають підстав для визнання будь-якого з доказів, досліджених під час судового розгляду даної справи, недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України, а підлягають перевірці в рамках іншого кримінального провадження, для чого зазначені заяви ОСОБА_9 направлені за належністю прокурору Зміївського району Харківської області.
Обставиною, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, визнається вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння. При призначенні покарання ОСОБА_9 , відповідно до вимог ст. ст. 64-68 КК України, враховуючи: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; ступінь здійснення злочинного наміру та причини недоведення злочину до кінця; відсутність обставин, що пом'якшують покарання; обставину, що обтяжує покарання; особу винного, який в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей; на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував, згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи ознак психозу та слабоумства не виявляє, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; має малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є потерпілим від злочину; рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04.04.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; за зареєстрованим місцем проживання скарг на нього до сільської ради не надходило, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції частини статті, що передбачає покарання за даний злочин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_9 винуватим у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 , з заліком строку тримання під вартою, рахувати з 21.04.2013 року.
Застосований у відношенні ОСОБА_9 запобіжний захід - тримання під вартою в Харківському СІЗО до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь Державного бюджету України судові витрати на проведення судової експертизи №4656 від 10.06.2013 року в розмірі 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 00 коп.
Речові докази: предмети одягу малолітнього потерпілого ОСОБА_11 - повернути законному представнику потерпілого ОСОБА_8 ; мотузку (пояс), кухонний ніж, препарати з волокнами - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: