23 січня 2014 р. Справа № 804/16097/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Бублейника А.М., Молочок А.О., відповідача - Курбацької Т.В., розглянувши у відкритому судовому
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДемСервіс»
до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та визнання нечинним припису,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрДемСервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області при складанні акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами проведеної у період з 14.10.2013 року по 25.10.2013 року, визнання нечинним припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 31.10.2013 року № 4-1058-0-3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДемСервіс» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт перевірки та винесений оскаржуваний припис. Позивач вважає, що припис винесений з порушенням вимог діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення у яких зазначено, що відповідач при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного припису він діяв на законних підставах та в межах своєї компетенції, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 14.10.2013 року по 25.10.2013 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було проведено перевірку ТОВ «УкрДемСервіс» на відповідність вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт.
В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «УкрДемСервіс» виконує роботи по встановленню системи автономного - індивідуального опалення населенню у м. Вільногірськ. Діяльність здійснюється на підставі ліцензії на монтаж системи газопостачання серії АЕ 183436, яка видана Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області № 3-Л наказу про видачу ліцензії від 12.02.2013 року, строком до 12.02.2018 року. Перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (будівництво об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності) яка видана ліцензія: будівельні та монтажні роботи; монтаж інженерних мереж.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що ТОВ «УкрДемСервіс» орендує приміщення згідно договору суборенди нежитлового приміщення № 190713 від 19.07.2013 року у ФОП ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 22,1 м2 для розміщення офісу. Строк дії договору до 31.12.2015 року. Також, наданий договір №20/О суборенди об'єкта нерухомого майна від 02.04.2012 року з ПП «Вівос-Сервіс», що знаходиться за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 21, загальною площею 10 м2. Строк дії договору до 31.12.2013 року. Об'єкт, що орендується, являє собою приміщення адміністративної будівлі, який підприємством на час перевірки не експлуатувався. Інших правовстановлюючих документів на перевірку не надано. Складські приміщення для зберігання матеріалів та устаткувань по встановленню системи автономного - індивідуального опалення населенню згідно «УкрДемСервіс» відсутні.
Також, в акті перевірки зазначено, що на балансі підприємства знаходиться 1 автотранспорт з бензиновим двигуном та газ метан, який обслуговується з ремонту ТОВ «Гарантсервіс», згідно договору на надання послуг з ремонту, сервісному, технічному обслуговуванню та гарантійному ремонту автомобіля № 03 від 08.02.2011 року.
З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що інвентаризація джерел утворення відходів на підприємстві не проведена. Ліміти на утворення та розміщення відходів виробництва та дозвіл на розміщення відходів на 2012-2013 p.p. підприємством не отримано. Первинний облік утворення та руху відходів на підприємстві по формі № 1- ВТ згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 342 від 07.07.2008р. не здійснюється, у зв'язку з чим проаналізувати утворення та рух відходів на підприємстві неможливо. Податкова декларація екологічного податку в частині утворення та розміщення відходів не заповнюється. Місця тимчасового зберігання відходів не обладнані згідно санітарних та екологічних вимог. Відсутні договори з організаціями, які мають відповідні ліцензії на передачу відходів підприємства. Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушуються вимоги ст. ст. 17, 26, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 3, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
30.10.2013 року позивач, не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки надав заперечення щодо зазначеної перевірки, які відповідачем не були прийняті до уваги.
На підставі акту перевірки Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області 31.10.2013 прийняла припис № 4-10558-9-3, згідно якого з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених при проведенні перевірки приписується: призначити відповідальну посадову особу з охорони навколишнього природного середовища, розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів з обгрунтовуючими матеріалами на одержання відповідного дозволу, діяльність підприємства пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на джерела викиду, здійснити постановку на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря , складати державну статистику відповідно з вимогами чинного законодавства, провести інвентаризацію джерел утворювання відходів, діяльність пов'язану з утворенням та розміщенням відходів виробництва здійснювати за наявності ліміту, розробити реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів, отримати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами, організувати ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються на об'єкті за встановленою формою № 1-ВТ, здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, місця тимчасового зберігання відходів привести у відповідність вимогам діючого законодавства, розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, здійснити моніторинг місць утворення, зберігання відходів, організувати ведення статистичної звітності по формі № 1 - «відходи», розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку здійснювати в повному обсязі, відповідно з вимогами чинного законодавства, дотримуватися вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства.
Суд вважає вказаний припис відповідача протиправним, з огляду на наступне.
З метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря, Законом України «Про охорону атмосферного повітря» встановлена дозвільна системи регулювання викидів в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки.
Стаття 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлює, що викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду; джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
Законом України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що для забезпечення екології безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.
Відповідно до Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 року №302, дозвіл на викиди забруднюючих в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
При цьому, п.1.15. 5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року № 7, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за N 61/597 визначено, що стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Проте, під час судового розгляду справи, судом встановлено, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДемСервіс» об'єкти, які підпадають під вищезазначені ознаки не перебувають і не використовуються позивачем у господарській діяльності.
Крім того, при проведенні перевірки відповідачу були надані пояснення, що діяльність позивача не пов'язана із шкідливими викидами в атмосферне повітря.
Також, відповідно до Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року № 1655, визначено єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ,організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Інструкцією про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 року № 177, визначені критерії за якими здійснюється взяття на державний облік, а саме: об'єктів, - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
Суд звертає увагу на те, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області не зазначено, які забруднюючи речовини та в якій кількості викинуто позивачем в атмосферне повітря, та не обґрунтовано необхідність отримання позивачем дозволів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Згідно п. "а" ст. 32 цього ж Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Пунктами 10, 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік. Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
При цьому, позивачем не отримувалось повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів. Крім того, проведеною перевіркою не встановлено наявність у позивача відходів, для яких повинні встановлюватись ліміти.
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку про відсутність необхідності в отриманні ліміту позивачем на обсяги утворення та дозволу на розміщення відходів.
Пунктом 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення, передбачено, що первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.
Суд звертає увагу на те, позивач не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, облік яких передбачений затвердженою вищезазначеним наказом Інструкцією. Також через відсутність відходів, від своєї господарської діяльності, позивач не може здійснювати їх облік.
У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку про безпідставність винесеного припису, та необхідність його скасування.
Поряд з тим, відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Встановлені ст. 105, 162 КАС України, способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь - якого спору у сфері публічних правовідносин.
Так, вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно - правового акту.
При цьому, статтею 11 зазначеного Кодексу встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки судом було встановлено, що рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 31.10.2013 року № 4-1058-0-3.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області при складанні акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами проведеної у період з 14.10.2013 року по 25.10.2013 року, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У розумінні ст. 2 та 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
З наведених процесуальних норм права та положень ч. 2 ст. 11 КАС України вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та визначає зміст позовних вимог. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Отже, за своїм правовим значенням акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, а тому сам по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків.
Оскарження ж дій щодо складання акту перевірки є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, та не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали. Дії суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України - це активна поведінка такого суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області при складанні акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами проведеної у період з 14.10.2013 року по 25.10.2013 року.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДемСервіс» - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 31.10.2013 року № 4-1058-9-3.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25.01.2014 року.
Суддя М.В. Дєєв