Справа № 2-а-1087/11
Ухвала
"17" березня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участі секретаря Ликсової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Мурихіна С.В. про зміну способу та порядку виконання рішення суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання провести перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії, як дитини війни,-
встановив:
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Мурихін С.В. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з поданням у якому просить змінити спосіб виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2011 року по справі № 2а-1087/2011 шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 1 301,10 грн., які нараховані Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва.
Вимоги заявник обґрунтовує тим, що у провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року по справі № 2-а-1087/2011 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 серпня 2010 року по 04 квітня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
27 квітня 2012 року, керуючись ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк на самостійне виконання рішення суду. 13 грудня 2012 року державним виконавцем, керуючись п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року по справі № 755/17640/13-а скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 32357483 від 13.12.2012 року та зобов'язано відновити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року по справі № 2-1087/2011. Державним виконавцем 05 грудня 2013 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.
Згідно повідомлення Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва встановлено, що бюджетні призначення на проведення компенсаційних виплат для забезпечення виконання судових рішень у Державному бюджеті на 2014 рік не передбачено. Враховуючи наведене встановлено, що боржником рішення суду самостійно не виконується з незалежних від нього причин, в зв'язку із чим відсутні правові підстави для застосування до боржника штрафних санкцій, передбачених ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, в поданні просив справу розглянути у його відсутність.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та позивачка в судове засідання не з»явились, про дату, час та місце розгляду подання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, вивчивши подання та дослідивши матеріали адміністративної справи № 2-а-1087/11, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року, позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни, було задоволено частково. Даним рішенням, серед іншого, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 16 серпня 2010 року по 04 квітня 2011 року з урахуванням проведених виплат (а.с. 18-20).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва залишено без змін (а.с. 28, 29).
На виконання вищевказаного рішення суду Дніпровським районним судом .м Києва 13.04.2012 року було видано виконавчий лист № 2-а-1087/2011.
27 квітня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-1087/2011, виданого 13 квітня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Відповідно до листа-повідомлення Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 10 грудня 2012 року № 18999/08, Управлінням гр. ОСОБА_2 здійснено перерахунок та нарахування пенсії відповідно до рішень суду та Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 1301,10 гривень та зазначено, що у разі наявності фінансування виплата донарахованих коштів буде проведена у встановленому чинним законодавством порядку (а.с. 40).
13 грудня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі того, що Управлінням пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва в межах компетенції проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням УПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 10.12.2012 року № 18999/08, сума перерахунку становить 1 301,10 гривень.
05 грудня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. була винесена постанова про скасування процесуального документу, якою постанова про закінчення виконавчого провадження скасована на підставі постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року по справі № 755/17640/13-а (а.с. 46).
05 грудня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. було винесено постанову про відновлення провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-1087/2011, виданого 13.04.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Як зазначено вище, на підставі заявлених ОСОБА_2 позовних вимог постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2011 року було зобов»язано відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної надбавки, згідно положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У поданні держаний виконавець просить змінити спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення коштів з відповідача. Проте даний спосіб виконання рішення не був предметом розгляду та являється додатковими вимогами, які позивачкою не заявлялись.
Згідно з ч. 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.
Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.
Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
В той же час, заявником не надано доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за явності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, а тому відсутні правові підстави для зміни способу і порядку виконання постанови суду.
Відповідно до преамбули Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, оскільки заявником не доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 263 КАС України, подання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Мурихіна С.В. про зміну способу та порядку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року у адміністративній справі № 2-а-1087/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п»яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя