Справа № 413/8293/13-а
Провадження № 2-а/413/23/14
Іменем України
28 січня 2014 року м. Красний Луч
Суддя Краснолуцького міського суду Луганської області Бичков І. Г., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Красний Луч Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради про визнання дій неправомірними та про зобов'язання нарахувати та сплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
У грудні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача - УПСЗН Краснолуцької міської ради Луганської області, в якому вказала про те, що вона є матір»ю дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснює догляд. На даний момент вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краснолуцького міської ради Луганської області та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. 00 коп. на місяць, як не працююча особа.
15.11.2013 року, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримала відповідь про відмову. Позивачка просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку та сплаті їй в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною за період з 18.12.2012 року по 18.12.2015 рік до досягнення дитиною трирічного віку.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.
14.01.2014 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 є матір»ю ОСОБА_2, народженого 18.12.2012 року, за яким здійснює догляд.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1, виданим 25.12.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганській області за актовим записом № 765.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» громадяни України, в сім»ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону всі види державної допомоги сім»ям з дітьми, крім допомоги у зв»язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків ( усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа ( один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ( в редакції, що діяла до 01.01.2006р.) дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік згідно із Законом № 489-V ( 489-16) від 19.12.2006р. Дію частини першої статті 15 зупинено на 2006 рік згідно із Законом № 3235-ІV ( 3235-15) від 20.12.2005р.)
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007р. № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі -Закон № 107- VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» ( далі -Закон № 2811_ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування ( стаття 13) та Законом України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ), який поширював свою дію на застрахованих у визначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23.25 розділу ІІ Закону № 107- VІ були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІІІ. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ІІІ було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 ( далі - рішення № 10-РП/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107- VІ, в тому числі й пункту 25 розділу ІІ Закону № 107- VІ щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107- VІ було передбачено, що розділ ІІ цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-РП/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ІІІ, а з 1 січня 2009 року - статті 13,15 Закону № 2811-ХІІ.
Оскільки спір між позивачем та відповідачем виник щодо виплати допомоги особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов»язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати позивачу такої допомоги поширюються норми спеціального Закону ( яким є Закон № 2811-ХІІ), відповідно до статті 15 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов»язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов2язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовій акт, що містить зазначені норми права,та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином. спірні правовідносини повинні вирішуватися судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та правової позиції Верховного Суду України.
Відповідно до п. 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001р. № 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологам, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одинокім матерям перераховується без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За п.55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім»ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачується протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
Вказаним Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2001р. № 1751, не встановлений кінцевий термін звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв»язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством допомоги та оскарження дій суб»єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.
Згідно статті 5 Сімейного Кодексу України держава охороняє сім»ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім»ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально та морально заохочує і підтримує материнство і батьківство. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується відповідно до ст. 20 СК України.
Закон України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державною рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.
Виходячи з наведених норм законодавства, приписи статті 99 КАС України щодо обмеження строком звернення до суду, до правовідносин, пов»язаних із забезпеченням державною надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.
Крім того, позивачка доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, тому фізично не мала можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З огляду на вищевикладене вбачається, що відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги сім»ям з дітьми», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, на основі з'ясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради про визнання дій неправомірними та про зобов'язання нарахувати та сплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської Ради Луганської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області за рахунок коштів відповідної субвенції Державного бюджету України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 18 грудня 2012 року по 18 грудня 2015 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 69 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції - Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції - Краснолуцький міський суд Луганської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: