Єдиний унікальний номер 262/5401/13-к Номер провадження 11-кп/775/79/2014
Іменем України
14 січня 2014 року місто Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецька, раніше не судимого, який мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,
встановив:
Вироком Пролетарського районного суду міста Донецька від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України Пересадька звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекції.
Цим же вироком визнано винним у вчиненні цього ж злочину ОСОБА_9 , апеляційна скарга щодо якого не подана.
Прийнято рішення задовольнити цивільний позов ПАТ Акціонерний Банк «Експрес Банк» і стягнути на його користь з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 солідарно 24500 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, а також стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області 489 гривень 44 копійки за проведення дактилоскопічної експертизи №19 від 27.06.2013 року.
Пересадька визнано винним в тому, що він 9 червня 2013 року приблизно о 20-й годині, знаходячись разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 у дворі будинку АДРЕСА_3 , в процесі вживання алкогольних напоїв домовились скоїти крадіжку грошових коштів з банкомату ТОВ «Євронет-Україна», який розташований у приміщенні магазину ТОВ «АТБ-маркет» по вулиці Комуністична, 14 Б у Пролетарському районі міста Донецька, розподіливши між собою злочинні ролі так, що ОСОБА_11 увійде до приміщення вказаного магазину та з банкомату, який розташований при вході в магазин в окремому приміщенні, викраде касети з грошима, а ОСОБА_12 , знаходячись на вулиці при вході до магазину ТОВ «АТБ-маркет», буде спостерігати за оточуючою обстановкою та, у випадку появи будь-якої небезпеки, повідомить про це ОСОБА_11 .
Так з метою реалізації свого злочинного наміру близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_11 разом з ОСОБА_13 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, згідно з розподіленими злочинними ролями, прийшли до вищевказаного магазину ТОВ «АТБ-маркет», до приміщення якого увійшов ОСОБА_11 . Там через незаперті двері він пройшов до окремого приміщення, в якому розташований банкомат ТОВ «Євронет-Україна», підійшов до банкомату, відкрив його кришку та шляхом введення цифрового коду, який був йому заздалегідь відомий у зв'язку з виконанням службових обов'язків інкасатора, проник до сховища з касетами, в яких знаходились грошові кошти в сумі 97000 грн., після чого вийняв вказані касети та з викраденим майном разом з ОСОБА_14 , який знаходився на вулиці та спостерігав за оточуючою обстановкою, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_11 і ОСОБА_12 заподіяли юридичній особі ПАТ Акціонерний Банк «Експрес Банк» матеріальну шкоду в сумі 97 000 гривень, яка є значною шкодою.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості та ухвалити новий вирок, яким Пересадьку призначити покарання за ст.185 ч.3 КК України у виді 4-х років позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неврахування судом першої інстанції вчинення ОСОБА_11 тяжкого злочину з використанням службового становища та завданням значної шкоди потерпілому, а також відсутність добровільного відшкодування завданої шкоди в повному обсязі. Крім того, на думку прокурора, добровільне з'явлення із зізнанням не доведено, тому воно не має бути враховане судом при призначенні покарання.
В апеляційному суді прокурор прокуратури Донецької області ОСОБА_15 підтримала апеляційну скаргу прокурора, що її подав, і просила прийняти рішення, про яке зазначено в цій апеляційній скарзі.
Представник потерпілого Ставратій висловив думку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора.
Захисник Бережний і обвинувачений ОСОБА_11 заперечували проти скарги і висловили думку про необхідність залишення вироку без зміни.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ст.185 ч.3 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.
Згідно ст.420 КПК України підставами для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом свого вироку передбачені як необхідність призначення більш суворого покарання (п.2 ст.420), так і неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п.4 ст.420). Тобто, кожна з зазначених підстав є окремою, самостійною підставою для прийняття апеляційним судом зазначеного в цій нормі закону рішення.
В апеляційній скарзі прокурора поставлено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю призначення Пересадьку більш суворого покарання, оскільки на думку прокурора суд не врахував конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого злочину і призначив ОСОБА_11 надмірно м'яке покарання. При цьому, прокурор просить апеляційний суд призначити обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі, тобто, таке ж покарання, яке призначено обвинуваченому судом першої інстанції, не оспорюючи правильність звільнення ОСОБА_11 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції мотивував це рішення у вироку, навівши конкретні обставини, які давали підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання, зокрема те, що ОСОБА_11 раніше не судимий, позитивно характеризується, має сім'ю з двома неповнолітніми дітьми, повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, добровільно повернувши більшу частину викрадених грошей, про що свідчить письмове підтвердження банку. Після постановлення вироку ОСОБА_11 на відшкодування завданої шкоди вніс до банку платежі на суму 1000 гривень, що також свідчить про його каяття і дійсний намір відшкодувати завдану шкоду.
Тому доводи апеляційної скарги про відсутність обґрунтування у вироку виду і розміру призначеного Пересадьку покарання та звільнення від його відбування з випробуванням суперечить змісту вироку і фактичним обставинам справи.
З урахуванням наведених обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування вироку суду першої інстанції з ухваленням апеляційним судом свого вироку в межах поданої апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 420 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Вирок Пролетарського районного суду міста Донецька від 17 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді: