Справа № 686/24074/13-ц
12 березня 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
Головуючого судді - Приступи Д.І.
секретаря - Вараниці Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей Хмельницької міської ради про виселення,
встановив:
Позивач звернувся з позовом до суду та просить виселити ОСОБА_1, її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_2 з приміщення гуртожитку, який належить ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за адресою м. Хмельницький, вул. Будівельників, 23. Мотивує, тим, що вказані особи на даний час незаконно проживають у вказаному приміщенні, оскільки ОСОБА_1, якій надавалось приміщення у користування на даний момент звільнена з роботи на ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та своїм незаконним проживанням вказані особи порушують права інших осіб, працівників ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», які потребують надання службового житла.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечували, вважають його безпідставним та необґрунтованим. Зазначають, що ОСОБА_1 з неповнолітнім сином на законних підставах проживають в гуртожитку, натомість ОСОБА_2 не проживає в даному гуртожитку а тільки час від часу відвідує інших відповідачів.
Повноважний представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи на те, що позивач звертається з відповідним позовом фактично просить виселити матір з неповнолітнім сином без надання їм іншого приміщення, що суперечить закону та інтересам дитини.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов є необґрунтованим та в його задоволенні слід відмовити.
Як об'єктивно встановлено судом, згідно рішення від 19 жовтня 2005 року розширеного засідання ПК та адміністрації Хмельницького інституту землеустрою, правонаступником якого є позивач, відповідачці ОСОБА_1 надано в користування кімнату в гуртожитку, який на даний час належить ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за адресою м. Хмельницький, вул. Будівельників, 23, на період її роботи в інституті.
Згідно наказу ДП «Хмельницького інституту землеустрою» від 20 вересня 2010 року позивачка звільнена з роботи на Хмельницькому інституту землеустрою.
Разом із відповідачкою ОСОБА_1 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 проживає її неповнолітній син ОСОБА_3 2001 року народження.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються. Відмовляючи в позові судом враховується наступне.
Відповідно до ст.60 ЦПК України:
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На думку суду, позивачем не доведено факту постійного проживання відповідача ОСОБА_2 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 Відтак, в позові в частині виселення ОСОБА_2 з гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 слід відмовити.
Щодо позовних вимог про виселення ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3, то в цій частині в позові слід відмовити через слідуюче.
Звертаючись до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 з гуртожитку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, позивач посилається в обгрунтування своїх вимог на ст.124 ЖК УРСР, тобто просить виселити відповідачку ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 з гуртожитку без надання іншого приміщення.
Відповідно до ст.125 ЖК УРСР, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:
інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці І і ІІ груп, інвалідів І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Хмельницької області від 28 січня 2014 року, відповідачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління як одержувач державної соціальної допомоги одиноким матерям з 1 січня 2003 року по теперішній час.
Відтак, виселення ОСОБА_1 та їїх неповнолітнього сина ОСОБА_3 без надання іншого приміщення є неможливим.
В цій частині в позові також слід відмовити.
Керуючись ст.125 ЖК УРСР, ст.ст. 60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
В позові відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.
Суддя: Д.І. Приступа