Справа № 466/4911/13 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/143/14 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ст. 286 ч. 1 КК України
21 березня 2014 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12013150030000341 внесеного до ЄДРДР 14.04.2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2013 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубровиця Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, вдівця, пенсіонера, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
встановила:
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу зі змінами на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2013 року, яким ОСОБА_6 визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 5100 грн. (п'ять тисяч сто) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.
В апеляційній скарзі зі змінами обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок змінити та виключити із результативної частини вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Апелянт покликається на те, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, висновки суду не є обґрунтованими.
Акцентує, що при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень ПДР або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Звертає увагу, що у вироці суду першої інстанції немає жодного обґрунтування висновку про необхідність призначення додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Наполягає, що призначене йому додаткове покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України та особі засудженого, оскільки транспорт йому потрібен, щоб їздити до матері в село.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_10 13 квітня 2013 року близько 15 години 45 хвилин, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21063 р.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Львів -Брюховичі (1400 метрів до повороту на Голосківське кладовище) в напрямку міста Львова, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: Р.1 п.1.5; Р.2 п.2.3(б); Р.12 п.12.1 та Р.14 п.14.2 (в,г), які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не реагував на її зміни, під час вибору швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, що дало б змогу постійно контролювати рух автомобіля та езпечно керувати ним, під час виконання маневру обгону не переконався, що своїми діями не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, що призвело в подальшому до виїзду на зустрічну смугу руху та зіткнення із зустрічним автомобілем ”GREAT-WALL HAVAL” Р.Н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 . В результаті зіткнення пасажири ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , отримали тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи №160/2012 від 17.04.2013 року вбачається, що у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки, синяк передньої поверхні правого колінного суглобу, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 13.04.2013 року від удару до виступаючих частин салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення з іншим автомобілем), відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
Крім того, згідно висновку експерта № 182/2013 року від 07.05.2013 року вбачається, що у ОСОБА_12 є струс головного мозку, синяк лівої привушно-скроневої ділянки голови, забійна рана слизової оболонки нижньої губи, садна нижньої губи зліва, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути причинені 13.04.2013 року, від удару до частини салону автомобіля під час ДТП, відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
На апеляційну скаргу зі змінами обвинуваченого подала заперечення потерпіла ОСОБА_8 , де вказує, що вирок суду першої інстанції є законним, однак вважає, що Цяпало повинен компенсував їй матеріальні та моральні збитки.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , підтриману захисником-адвокатом ОСОБА_9 , про задоволення апеляційної скарги, думку потерпілої ОСОБА_8 , про відмову в задоволенні апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_7 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам.
Покликання апелянта на те, що суд першої інстанції призначив йому додаткове покаранням у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки без належної мотивації та в порушення вимог ст.65 КК України, колегія суддів вважає безпідставним. Так, як санкція статті 286 ч.1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяці, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд врахував вимоги ст.65 КК України, при цьому врахував думку потерпілої ОСОБА_8 , щодо необхідності позбавлення Цяпало права на керування транспортними засобами, що і підтвердила потерпіла в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції при призначені міри покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який притягається до кримінальної відповідальності вперше, позитивно характеризується з місця проживання, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання суд не виявив, а тому обрав покарання ОСОБА_6 в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано злочин у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Колегія суддів, враховуючи вищевказане, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2013 року, яким засуджено ОСОБА_6 , за ч.1 ст. 286 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: