Справа № 486/392/14-ц
Провадження № 2/486/279/2014
21 березня 2014 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді Падалка В.О.
при секретарі - Асєєвій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним відмови в прийнятті спадщини та про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,-
27.02.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь - ОСОБА_3 Ще за свого життя, він, 10.08.2005 року, склав особисте розпорядження на випадок своєї смерті ( заповіт ), призначивши її спадкоємцем належної йому на праві власності ? частки квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 6,60 га, розташованої на території Петрівської сільської ради, всіх грошових вкладів з відповідними відсотками і компенсаціями та гаражу стоянки автомобіля під НОМЕР_1 в Автомобільному кооперативі "Луч", розташованому в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області.
Маючи намір прийняти спадщину після смерті дідуся, у встановлений законом строк, з даного приводу вона звернулася до Южноукраїнської державної нотаріальної контори, проте при прийнятті документів їй нотаріусом було роз'яснено, що при оформленні спадщини за заповітом на її ім'я, їй необхідно буде сплатити значний податок на землю, оскільки вона не є спадкоємцем першої черги по закону. Нотаріус порадила їй написати заяву про відмову від прийняття спадщини на користь матері - ОСОБА_2, а згодом після прийняття останньою спадщини по закону, вона зможе отриману після смерті ОСОБА_3 спадщину їй подарувати.
Таким чином, помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення, вона написала заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом.
Проте, як з'ясувалося згодом, після її відмови від прийняття спадщини, все спадкове майно повинно ділитися між спадкоємцями першої черги за законом, тобто, між її матір'ю - ОСОБА_2 та її сестрою - ОСОБА_4, що нотаріусом їй не було роз'яснено.
Коли їй стало відомо про правові наслідки її відмови від спадщини, вона звернулася до нотаріуса з питанням, що її не влаштовує даний варіант розподілу спадщини, але, враховуючи те, що строк, протягом якого відмова від спадщини може бути відкликана минув, нотаріусом було рекомендовано з даного приводу звернутися до суду.
На підставі викладеного, просила суд визнати недійсною її відмову від прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 12.03.2014 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини справи, підтримала свої позовні вимоги, просила суд позов задовольнити.
Представник позивача, яка діяла на підставі ордеру серії МК № 000004934 на надання правової допомоги від 21.03.2014 року - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Южноукраїнської державної нотаріальної контори, яка діяла на підставі посвідчення завідувач Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області Лобова О.М. вирішення цивільного позову залишила на розсуд суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала на адресу суду письмові заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності, в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції в Миколаївській області 15.07.2013 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 в м. Южноукраїнську Миколаївської області (а.с.9).
За життя ОСОБА_3 10.08.2005 року склав заповіт, за яким належні йому на праві власності ? частку квартири АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 6,60 га, розташовану на території Петрівської сільської ради, всі грошові вклади з відповідними відсотками і компенсаціями та гараж стоянку автомобіля під НОМЕР_1 в Автомобільному кооперативі "Луч", розташованому в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області на випадок свої смерті заповів ОСОБА_1 (а.с.8 ).
07.10.2013 року ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 ( а.с. 15 ).
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
У відповідності до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд здійснює цивільне судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку встановлено для її прийняття.
Позивач, посилаючись на вимоги ст.229 ЦК України, вважає, що відмову від прийняття спадщини вона вчинила під впливом помилки, так як вважала, що від спадщини за заповітом вона відмовлялась на користь матері.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Отже, під помилкою, яка має істотне значення, цивільне законодавство розуміє помилку в характері (природі) правочину, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На думку суду позивачем не доведено, що вона помилялася щодо істотних умов правочину, так як не надано на підтвердження вказаного жодного доказу.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона вважала, що відмовляється від прийняття спадщини лише на користь матері, свідчить лише про неправильне тлумачення норм закону, і, як вказано в постанові Пленуму Верховного Суду України, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини від 07.10.2013 року, нотаріусом їй було роз'яснено, що згідно ст. 1273 ЦК України, її відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Текст заяви був прочитаний ОСОБА_1 та їй зрозумілий, про що свідчить її особистий підпис.
Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини ОСОБА_1 з заявою про відкликання заяви від 07.10.2013 року до нотаріуса не зверталася.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відмовляючись від прийняття спадщини ОСОБА_1 діяла під впливом помилки, а також що вона має істотне значення.
На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, а тому не підлягають і задоволенню позовні вимоги в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини, які є похідними позовними вимогами.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним відмови в прийнятті спадщина та про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Южноукраїнського
міського суду В. О. Падалка