№ провадження 33/781/153/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Поліщук В. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М.
25.03.2014
Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Ремез П.М., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2014 року стосовно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді арешту строком на 7 (сім) діб.
Згідно постанови районного суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 08 лютого 2014 року о 12 годині 00 хвилин, у м. Гайворон по вул. Герцена, керував автомобілем ВАЗ - 21093, державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою алкотестера Драгер № 6810 у присутності двох свідків, результат огляду 0,39 %, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, та скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову районного суду скасувати та закрити провадження по даній справі, посилаючись на те, що при розгляді справи судом порушено вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що його повідомлено судом про час та місце розгляду справи, і при підготовці справи до розгляду, у порушення вимог ст. 278 КУпАП, судом не перевірено цього, внаслідок чого він був позбавлений права взяти участь у розгляді даної справи. Тим самим суд не надав йому можливості подати до суду докази на підтвердження тих обставин, що зазначені в ч.2 ст. 33 КУпАП, які могли вплинути на призначення судом стягнення, а саме, що він проживає зі своєю бабусею ОСОБА_4, яка перенесла інсульт та знаходиться у важкому стані, він єдиний хто за нею доглядає, оскільки вона не спроможна самостійно їсти і рухається тільки з його допомогою. Догляд за нею здійснює за рахунок її пенсії, так як він не працює. Тому, він змушений постійно знаходитись поруч з нею, оскільки немає можливості залишити її одну.
Про день і час розгляду справи належним чином повідомлявся ОСОБА_3, який 19.03.2014 року особисто отримав повідомлення про розгляд 25.03.2014 року 0 12.00 год. даної справи за його апеляційною скаргою (а.с.26), однак останній в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про поважні причини його неявки до суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності правопорушника, оскільки відповідно до вимог ст. 294 ч.6 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Перевіривши матеріали справи, зваживши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 130 ч.1 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 08.02.2014 року о 12 годині 00 хвилин, у м. Гайворон по вул. Герцена керував автомобілем ВАЗ - 21093, державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Тест на ступінь сп'яніння проводився приладом Драгер, тест № 671, результат 0,39 % - проба позитивна, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП. З протоколом ОСОБА_3 ознайомлений і по суті порушення у протоколі власноручно зазначив про те, він випив бокал пива і їхав додому. Просив обмежитись мінімальним покаранням (а.с.2).
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об'єктивно з'ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України і його вина підтверджується адміністративним протоколом серії АА2 № 421157 від 08.02.2014 року, а також зазначеними у протоколі визнавальними поясненнями самого правопорушника, поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та письмовим результатом застосування приладу Драгер, тест № 671, результат 0,39 % - проба позитивна (а.с.1-4).
Як вбачається з матеріалів справи суддя під час розгляду даної справи належним чином врахував вимоги ст.ст. 33, 280 КУпАП та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, правильно призначив йому вид та розмір адміністративного стягнення, а саме мінімальний розмір арешту.
При цьому суд хоч і не вказав, але правильно врахував і те, що відповідно до Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, оскільки ОСОБА_3 відповідно до довідок начальника Гайворонського Центру ДАІ 3509 та начальника Гайворонського РВ УМВС України, посвідчення водія не видавалось та не вилучалось у нього (а.с.5-6).
Санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП, яка є чинною з 14.12.2013 року, передбачено можливість накладення на водіїв адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі від 200 до 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб, тобто передбачено три види стягнення.
Однак, за вказаних вище обставин, застосування до правопорушника ОСОБА_3 стягнення у виді штрафу також не можливо, оскільки він ніде не працює і будь-яких власних доходів немає, а проживає за рахунок пенсії своєї бабусі, яка до того ж хворіє і потребує додаткових витрат на лікування, тому єдино можливим видом стягнення, який у даному випадку можливо застосувати до ОСОБА_3, є саме арешт, мінімальний розмір якого і було застосовано районним судом до скаржника.
З урахуванням вищезазначеного, вимоги апеляції ОСОБА_3 про заміну призначеного йому стягнення на менш суворе не підлягають задоволенню.
Вказані обставини визнаю такими, що не дають підстав змінити постанову суду в частині призначеного стягнення, та призначити скаржнику інший вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП.
Керуючись ст. 294 ч.8 п.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2014 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Ремез П.М.