Справа № 203/927/14-к
Провадження №1-кп/0203/100/2014
11.02.2014 року м. Дніпропетровськ
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
з участю обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040670004145 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, працюючого менеджером ТОВ «Автоімпульск-Кред», раніше не судимого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,
18 вересня 2013 року, близько 19 години 00 хвилин, за місцем мешкання особи, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, прибули раніше йому знайомі ОСОБА_5 та інша особа, кримінальне провадження стосовної якої виділено в окреме провадження. У бесіді ОСОБА_5 повідомив особі, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, про конфлікт, який виник у нього з сусідами на побутовому підґрунті, при цьому попросив останнього допомогти участю у з'ясуванні відносин, з можливим застосуванням фізичної сили - спричинення тілесних ушкоджень. На пропозицію ОСОБА_5 особа, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, реально розуміючи, що його дії, тобто застосування ним фізичної сили відносно сусідів ОСОБА_5 можуть нести протиправний характер, добровільно погодився поїхати та розібратися з сусідами, таким чином вступив у злочинну змову групою осіб, а саме з ОСОБА_5 та іншою особою, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження.
Цього ж дня, тобто 18 вересня 2013 року, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_5 спільно із вищевказаними особами, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, з метою з'ясування відносин з сусідами, прибув до будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 , побачивши ОСОБА_7 , вказав на нього особі, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, як на одного із тих кривдників, який брав участь у раніше зазначеному конфлікті. На зазначене особа, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та з особливою зухвалістю став наносити не менше 4-х ударів кулаками у різні частини тіла, в тому числі в обличчя та по тулубу. Одночасно з цим, знаходячись у безпосередній близькості, співучасники злочину - ОСОБА_5 та інша особа, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, бажаючи продовження та підтримання хуліганських дій з боку особи, кримінальне провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи з останнім у злочинній групі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю почали наносити кулаками не менш як по одному удару у різні частини тіла, в тому числі в обличчя та по тулубу потерпілого ОСОБА_7 . Злочинні дії співучасників були припинені співмешканкою ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , яка, ставши очевидцем побиття її співмешканця, вимагала у співучасників припинення хуліганських дій та забрала ОСОБА_7 з місця скоєння кримінального правопорушення.
У результаті злочинних дій з боку ОСОБА_5 та вищезазначених осіб, кримінальне провадження стосовно яких було виділено в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_7 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3950-Е від 20.09.2013 року було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синців на повіках обох очей, на спині носу, в щічній області праворуч, внутрішній поверхні лівого плеча у верхній третині, лобно-тім'яній ділянці посередині, лобно-скроневій ділянці ліворуч; рани на нижній повіці правого ока та ран на слизовій оболонці ротової порожнини; крововиливів слизової оболонки ротової порожнини, садна щічної ділянки праворуч, які за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Умисні дії ОСОБА_5 , що виразилися у хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені групою осіб, кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 296 КК України.
15 січня 2014 року між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.
Згідно з даною угодою потерпілий ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 296 ч.2 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді обмеження волі строком на два роки, із застосуванням ст.75,76 КК України - іспитовим строком на один рік, та отримана згода обвинуваченого на його призначення. Окрім того, угодою передбачено обов'язок ОСОБА_5 протягом місяця після затвердження угоди сплатити потерпілому ОСОБА_7 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Прокурор в судовому засіданні, заперечував проти затвердження даної угоди, пославшись на те, що покарання визначене в угоді є занадто м'яким, а тому не відповідає інтересам суспільства. Також, прокурор звернув увагу суду на те, що злочином, який пов'язаний із грубим порушення громадського порядку, що вчинив ОСОБА_5 могла бути завдана шкода і іншим громадянам.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про примирення із ОСОБА_5 , стверджуючи, що йому зрозумілі наслідки укладення за затвердження даної угоди.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що біля 19 години 30 хвилин 18 вересня 2013 року він перебуваючи у дворі б.97-б по вул. Ю. Савченка у м. Дніпропетровську, діючи у складі групи осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю наніс кулаками не менш як однин удар потерпілому ОСОБА_7 . Злочинні дії співучасників були припинені співмешканкою ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , яка, ставши очевидцем побиття її співмешканця, вимагала у співучасників припинення хуліганських дій та забрала ОСОБА_7 з місця скоєння кримінального правопорушення.
У результаті злочинних дій з боку ОСОБА_5 та вищевказаних осіб, кримінальне провадження стосовно яких виділено в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_7 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3950-Е від 20.09.2013 року було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синців на повіках обох очей, на спині носу, в щічній області праворуч, внутрішній поверхні лівого плеча у верхній третині, лобно-тім'яній ділянці посередині, лобно-скроневій ділянці ліворуч; рани на нижній повіці правого ока та ран на слизовій оболонці ротової порожнини; крововиливів слизової оболонки ротової порожнини, садна щічної ділянки праворуч, які за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Вказані дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст. 296 ч.2 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_5 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374 та 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду від 15 січня 2014 року про примирення між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення від 15 січня 2014 року покарання у виді двох років обмеження волі.
У відповідності до ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину, буде повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого мешкання або роботи, не буде виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 сплатити на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень протягом місяця із дня затвердження угоди.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 - тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти із залу суду.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після спливу тридцяти днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Головуючий ОСОБА_1