08.01.2014
ЄУН 331/10661/13-к
Провадження № 1-кп/331/89/14
« 08» січня 2014 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта - повна загальна середня, який офіційно не працевлаштований, є інвалідом 3-ої групи, сімейний стан - не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в тому, що 29 листопада 2013 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, він, маючи умисел на завдання тілесних ушкоджень, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту з батьком - ОСОБА_4 , завдав йому декілька ударів руками по обличчю та повалив на підлогу, внаслідок чого, згідно висновку експерта № 4666 від 30.11.2013 року, заподіяв останньому рану зовнішнього краю правої брови, синці навколо правого ока, в області правого колінного суглоба, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, що виразилися у спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , на підставі вимог ст. ст. 468, 469 КПК України 13 грудня 2013 року укладено угоду про примирення, яка відповідно до ст. 471 КПК України разом з обвинувальним актом направлена до суду.
Виходячи зі змісту даної угоди, потерпілий ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Згідно даної угоди, сторони погодилися на призначення покарання, яке повинен понести ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і останній погодився на його призначення. Також вказаною угодою передбачені наслідки її укладання та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно із ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_6 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий ОСОБА_4 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Прокурор та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 не заперечують проти затвердження угоди про примирення.
В судовому засіданні суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, зокрема вимогам ст. 65 КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_6 погоджується на призначення узгодженої між ним та потерпілим міри та виду покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_6 і призначення останньому узгодженої сторонами міри та виду покарання.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.
Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 13 грудня 2013 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 510 (п'ятиста десяти) гривень.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення наслідків укладення угоди, невиконання судом вимог, встановлених ч. 6-7 ст. 474 КПК України;
- прокурором - виключно з підстав затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1