24 березня 2014 р. Справа № 128060/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Губач Х.І.
з участю представника позивача: Шеремети М.М.
та відповідача: Бобиляка В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сілен» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Сілен» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000142380 від 09.03.2011 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 16867,60 грн.,-
30.03.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000142380 від 09.03.2011 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 16867,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно, всупереч ст. 80 ПК України провів фактичну перевірку та безпідставно виніс оскаржуване рішення, оскільки у відповідності до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач веде облік товарних запасів з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва, тобто не ведеться, оскільки це не передбачено для суб'єктів, які оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних і проданих товарів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що підстав для проведення передвіки відповідно до ст.80 Податкового кодексу України не було, а на описаний товар у позивача наявні документи, які засвідчують факт обліку підприємством товару за місцем реалізації.
У ході апеляційного розгляду представник апелянта Шеремета М.М. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача Бобиляк В.Б. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Ухвалою суду про процесуальне правонаступництво замінено відповідача Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на його правонаступника Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на момент перевірки були відсутні накладні на товари, вказані в додатку №3 до акту перевірки. Посилання позивача на те, що у нього є в наявності відповідні накладні та товарно-транспортні накладні, долучені до матеріалів справи, не спростовує факту їх ненадання відповідачу під час перевірки. Доказів їх представлення відповідачеві на час перевірки суду не надано.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що на підставі ст. 80 ПК України відповідач провів перевірку позивача з питань дотримання підприємством порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Згідно із п. 80.2. ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
За результатами перевірки складено Акт від 22.02.2011 р. №602/13/01/2331215073, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 р. №0000142380, яким за порушення вимог п. п. 1,2,13,12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штраф в сумі 16868,6 грн. Актом встановлено, що позивачем не забезпечено роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції при продажу товару на суму 5,20 грн.
Згідно із п. 1 ст. 17 вказаного закону, за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі 1 гривня за порушення, що вчинене вперше. Зазначене порушення позивач визнав у позовній заяві та не оскаржує.
Також, Актом встановлено незабезпечення ведення обліку товарних запасів, вказаних у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), доданого до акту перевірки, за місцем їх реалізації, порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем реалізації. Загальна сума надлишку товарно-матеріальних цінностей становить 8433,8 грн. На момент перевірки були відсутні накладні на товари, вказані в додатку №3 до акту перевірки. Посилання позивача на те, що у нього є в наявності відповідні накладні та товарно-транспортні накладні, долучені до матеріалів справи, не спростовує факту їх ненадання відповідачу під час перевірки. Доказів їх представлення відповідачеві на час перевірки суду не надано.
У відповідності до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 2 цього закону, він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно із пп. 1, 3 та 5 ст. 9 вказаного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, чим спростовуються посилання позивача на особливості ведення ним бухгалтерського обліку.
Згідно із ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сілен» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2а-3846/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний