12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5282/2012
Категорія: 8.2.9 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
В серпні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.06.2011 року №0000501701, посилаючись на безпідставність визначення цим рішенням суми податкового зобов'язання по платі за землю в розмірі 1754,03 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 18.06.2012 року №0000501701, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1754,03 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити повністю.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 27.04.2004 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування (а.с.19).
Основною діяльністю позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.19).
18.06.2011 року ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 року №0000501701, яким ФОП ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 1754,03 грн. (а.с.20, 57).
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно ст.206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно п.287.6 ст.287 Податкового Кодексу України (далі ПК) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач на час прийняття спірного рішення знаходився на спрощеній системі оподаткування, мав у власності земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 4-г/1, та нежитлове приміщення, розташоване на цій земельній ділянці та був платником єдиного податку.
З метою здійснення своєї господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 уклала з МПП «Дакар» договір від 01.01.2012 року №4, яким передав останньому в оренду вказане нежитлове приміщення загальною площею 215 кв.м., розташоване на зазначеній земельній ділянці (а.с.21-22). Тобто, земельна ділянка використовується позивачкою для ведення підприємницької діяльності (а.с. 19).
Відповідно до п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача обов'язку сплачувати плату за землю, на якій розташований належний йому об'єкт нерухомості, оскільки відповідно до вказаних норм платники єдиного податку (яким є позивач) звільнені від сплати плати за землю, яка використовується ними для ведення підприємницької діяльності.
Із врахуванням викладеного, спірне податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 року №0000501701, яким ФОП ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 1754,03 грн., є протиправним.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Отже, апеляційна скарга Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов