ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1682/14 19.03.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 224 000,00 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Скиба М.М. -по дов. №б/н від 20.12.2012р.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 224 000,00 грн. неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору оренди № 1-04/10 від 29.03.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р. порушено провадження у справі № 910/1628/14 р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2014р. за участю представників сторін.
17.02.2014р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.02.2014 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.
Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 19.03.2014р.
В судовому засіданні 19.03.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 19.03.2014 повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : АДРЕСА_1, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 25.02.2014 є місцезнаходженням відповідача.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 19.03.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до cт. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
29.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН ГРУП" (надалі - Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди №1-04/10 (надалі Договір), відповідно до якого, Орендарю було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення АДРЕСА_2
Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк дії Договору сторонами встановлено з моменту передачі об'єкту за катом по 31 грудня 2010 року.
Орендна плата за умовами Договору становить 16 000,00 грн. на місяць.
Доказом факту передачі приміщень Позивачем Відповідачу, є акт приймання-передачі нежитлових приміщень, укладений між Позивачем та Відповідачем 01.04.2010р., відповідно до акту передані нежитлові приміщення знаходились в належному технічному стані, придатному для використання за призначенням згідно з умовами Договору.
30.06.2010 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №1 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №1-04/10 від 29.03.2010 р., а саме було зменшено місячну орендну плату до 7 500,00 грн. Зміни набули чинності з 1 серпня 2010 р.
30.12.2010р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №1-04/10 від 29.03.2010 р., а саме було підвищено місячну орендну плату до 16 000,00 грн. та продовжено оренди до 31 січня 2011 р. Зміни набули чинності з 1 січня 2011 р.
31.01.2011р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №3 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №1-04/10 від 29.03.2010 р., а саме було підвищено місячну орендну плату до 19 025,40 грн. та подовжено строк оренди до 31 грудня 2011 р. Зміни набули чинності з 1 лютого 2011 р.
29.12.2011 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №4 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №1-04/10 від 29.03.2010 р., а саме було подовжено строк оренди до 30 листопада 2012 р. Договір набрав чинності з 1 січня 2012 р.
27.06.2012 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №5 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №1-04/10 від 29.03.2010 р., а саме було зменшено орендну плату до 16 000,00 грн. та подовжено строк оренди до 28 лютого 2013 р. Зміни набули чинності з 1 липня 2012 р.
Відповідно до п.п.: 4.З., 4.8. Договору Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату, щомісячно, авансовими платежами до десятого числа кожного поточного (розрахункового) місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача.
Пунктом 7.3.1. Договору встановлене зобов'язання Орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 вищезазначеної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до пп. 5.4., 5.4.4 Договору Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору у разі порушення Орендарем строків сплати орендної плати та/або інших платежів передбачених Договором більш ніж на 10 днів.
Згідно п. 5.4.5. Договору Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору у разі систематичного (два і більше разів) порушення Орендарем своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 5.3.3. Договору передбачено, що Оренда припиняється у разі односторонньої відмови Орендодавця від Договору з підстав, передбачених Договором або чинним законодавством України.
Згідно з п. 5.6. Договору у випадках, передбачених п.п. 5.4.1., п.п. 5.4.2., п.п. 5.4.3., п.п. 5.4.5. Договору, оренда вважається припиненою з моменту отримання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від Договору.
Відповідно до п. 7.3.6. Договору Оренар зобов'язаний повернути об'єкт Орендодавцю за актом повернення Об'єкту у випадку припинення оренди.
В зв'язку з систематичним порушенням Орендарем зобов'язань за договором № 1- 04/10 від 29.03.2010 р. та наявності значної заборгованості (більш ніж за п'ять місяців), Орендодавець 31.10.2012 р. відмовився від Договору, вручивши Орендарю повідомлення про відмову від договору № 1-04/10 від 29.03.2010 р. (повідомлення №71 від 31.10.2012 р.).
Вищезазначене повідомлення було отримано ФОП ОСОБА_1 особисто, що підтверджується його підписом на другому примірнику повідомлення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2013 року, яке набрало законної сили 01.02.2013 р., позовні вимоги ТОВ "ЕДЕН ГРУП" були задоволені повністю - стягнуто з ФОП ОСОБА_1 113 367 грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати, З 340 грн. 36 коп. судового збору, виселено ФОП ОСОБА_1 з нежилого приміщення площею 185,1 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 185,1 кв.м. по акту приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН ГРУП".
На виконання рішення Господарським судом м. Києва було видано наказ № 5011- 36/16644-2012 від 04.02.2013 р., який будо пред'явлено до виконання та 19.02.2013 р. було відкрито відповідне виконавче провадження, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2013 р.
Незважаючи на законні вимоги державного виконавця, щодо негайного звільнення приміщення, воно було звільнено ФОП ОСОБА_1 лише 04.06.2013 року, що підтверджується актом державного виконавця.
Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку порушення строку повернення об'єкту Орендодавцю Орендар, згідно зі ст. 785 ЦК України, сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної Орендної плати за кожен день прострочення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
27.06.2012 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №5 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №1-04/10 від 29.03.2010 р., а саме було зменшено орендну плату до 16 000,00 грн. та подовжено строк оренди до 28 лютого 2013 р. Зміни набули чинності з 1 липня 2012 р.
Відповідно до п. п.: 4.З., 4.8. Договору Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату, щомісячно, авансовими платежами до десятого числа кожного поточного (розрахункового) місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача.
Однак, Відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору належним чином не виконав.
Положеннями ч.3 ст.285, ст.286 ГК України визначено, що орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не звільнив орендоване приміщення та продовжував його використовувати до 04 червня 2013 року лютого
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.
Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.
За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 01.11.2012р. по 04.06.2013р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 224 000 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку порушення строку повернення об'єкту Орендодавцю Орендар, згідно зі ст. 785 ЦК України, сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної Орендної плати за кожен день прострочення.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про звільнення відповідачем приміщення 04.06.2013р.
Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Зазначене положення корелює із обов'язком наймача користуватися річчю за її призначенням та не допускати погіршення стану речі. Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.
Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі N 40/117).
Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою. відповідальністю "Еден Груп" (м. Київ, Народного Ополчення, 1; код ЄДРПОУ 35920378) 224 000 грн. 00 коп. неустойки, 4 480грн. 00 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 24.03.2014 р.
Суддя Трофименко Т.Ю.