ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3542/14 25.03.14
За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»
До Державного агентства резерву України
Про стягнення 248 796,34 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Скляревська Н.О. - по дов. № Н-01/1194 від 14.05.2013
Багаутдінова О.О. - по дов. № Н-01/2105 від 01.08.2013
Від відповідача Михальнюк А.З. - по дов. № 1337/0/4-13 від 03.04.2013
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державного агентства резерву України про стягнення 248 796,34 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № Д/НР-03693/НЮ від 30.04.2003.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 порушено провадження у справі № 910/3542/14 та призначено справу до розгляду на 25.03.2014.
Позивач в судовому засіданні 25.03.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2014 в усних поясненнях проти задоволення позову заперечував повністю.
В судовому засіданні 25.03.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача і відповідача, Господарський суд міста Києва
30.04.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (комітет), правонаступником якого є Державне агентство резерву України та Державним підприємством «Донецька залізниця» було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № Д/НР-03693/НЮ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (цінності) без користування ними зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.
Згідно з п. 1.2. договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно затвердженого номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені цим договором форми актів затверджуються комітетом.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість витрат на утримання матеріальних цінностей за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 248 796,34 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з п. 2.1. договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.
Згідно з п. 3.1. договору комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Відповідно до п 4.1. договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого комітетом зведеного кошторису витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно з п. 4.2. договору кошторис розрахунку витрат на утримання цінностей, направлений зберігачем на погодження комітету, повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку.
В матеріалах справи знаходиться підписаний та скріплений печатками обох сторін кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік на загальну суму 333 467,17 грн.
Згідно з п. 4.3. договору зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу такі документи
- звіт про витрати за 1-й квартал в розмірі 57 568,54 грн., акт виконаних робіт за 1-й квартал 2013 року.
- звіт про витрати за 2-й квартал в розмірі 66 586,85 грн., акт виконаних робіт за 2-й квартал 2013 року.
- звіт про витрати за 3-й квартал в розмірі 55 387,86 грн., акт виконаних робіт за 3-й квартал 2013 року,
- звіт про витрати за 4-й квартал в розмірі 69 253,09 грн., акт виконаних робіт за 4-й квартал 2013 року
Вищезазначені акти виконаних робіт за зберігання цінностей за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали на загальну суму 248 796,34 грн., відповідач підписав без зазначення дати та повернув позивачу.
В матеріалах справи наявний лист відповідача № 5994/0/4-13 від 24.12.2013, в якому останній повідомив позивача про те, що до затримки в проведенні розрахунків призвела відсутність бюджетних асигнувань.
Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Пунктом 4.4. договору сторони узгодили, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п. 4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного відшкодування позивачу витрат за зберігання цінностей за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2013 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 248 796,34 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 248 796,34 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 248 796 (двісті сорок вісім тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 34 коп. основного боргу, 4 975 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 26.03.2014.
СуддяВ.В. Сівакова