25 березня 2014 р. Справа № 903/93/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс", Київська обл., м.Ірпінь, смт. Ворзель.
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", Волинська обл. , Луцький р-н, с.Баїв
про стягнення 45 969,58 грн.
Суддя Дем'як В.М.
Представники:
від позивача: Коломієць О.В.. - довіреність від 20.03.2014р.
від відповідача: Кравчук Н.В. - довіреність від 06.02.2014р.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс" звернувся з позовом до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" та просить стягнути 45 969,58 грн. згідно договору поставки №ХМ212 від 07.06.2012р., з них : основного боргу - 21 731,20 грн., пені - 2912,21 грн., 3% річних - 1 134, 15 грн., штрафу - 8346,24 грн. та відсотки за користування товарним кредитом - 11 845,78 грн.
Заявлені вимоги позивач підтверджує: договором поставки №ХМ212 від 07.06.2012р.; видатковою накладною №297 від 07.06.2012р., специфікацією №1 від 07.06.2012р.
Представник позивача за вих. №2103-1 від 21.03.2014р. (вх. №01-29/2942/14 від 25.03.2014р.) подав додаткові пояснення, щодо застосування штрафу до грошового зобов'язання, в якому вказує, що позивачем було правомірно здійснено застосування до відповідача неустойки у вигляді пені та штрафу, оскільки їх розмір був погоджений сторонами в договорі(а.с.32).
Водночас, в судовому засіданні позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 21 731,20 грн., пені -1 934,49грн., 3% річних - 1 144,15 грн. та відсотки за користуванням товарним кредитом -11 845,78 грн. від решти суми заявлених позовних вимог відмовився(а.с.34).
Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.
Представник відповідача через канцелярію суду за вх. №01-29/2941/14 подав письмові пояснення, в яких зазначає, що загальний розмір пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період 6 місяців, тобто з 16.06.2012р. по 15.12.2012р. становить 1 934,49 грн. Також позивач просить суд стягнути штраф в розмірі 20% від суми заборгованості. З даною вимогою ми не згідні в повному обсязі, та звертаємо увагу суду на те, що пеня, за визначенням ч.3 ст. 549 ЦК України, - це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
07 червня 2012р. між постачальником (позивачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» та покупцем (відповідачем) - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» був укладений договір поставки №ХМ212 (а.с. 5-10).
У п.п 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива, а покупець зобов'язується прийняти і оплати товар на умовах визначених даним договором.
Пунктом 5.1. договору передбачено, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у порядки і строки, що визначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно, п.7.4. договору за порушення строку оплати, який вказано в відповідній специфікації до договору та п.5.3., п.9.3. даного договору, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до п. 7.5. договору за порушення строку оплати, який вказано в відповідній специфікації до договору більше ніж 30(тридцять) календарних днів, покупець сплачує постачальникові штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 41 731,20 грн. Даний факт стверджується видатковою накладною №297 від 07.06.2012р. (а.с. 12).
Відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково на суму 20 000,00грн., що підтверджується банківською випискою за 24.12.2012р.(а.с.27).
У зв'язку з частковою оплатою у останнього виникла заборгованість, котра на момент розгляду справи становить 27 731,20 грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки № ХМ212 від 07.06.2012р.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, позовна вимога підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, нарахована позивачем пеня згідно до заяви про уточнення позовних вимог за період з 16.06.2012р. по 15.12.2012р. в сумі 1 934,49грн. підлягає до задоволення.
Водночас, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із зазначеними обставинами, нараховані позивачем за період з 16.06.2012р. по 30.01.2014р. 3% річних в сумі 1 134,15 грн. також підлягають до задоволення повністю.
Крім того, сторони згідно договору №ХМ212 погодили про поставку товару на умовах товарного кредиту.
Зокрема, у п.5.8. договору вказано, що товарний кредит утворюється на основі 100% вартості товару.
Згідно до п.5.9. за користування товарним кредитом покупець сплачує відсотки у такому порядку:
-п.5.9.1. в період до кінцевого строку оплати вартості товару, зазначеної у відповідній специфікації до договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються;
-п.5.9.2. початком нарахування відсотків за користування товарним кредитм вважається - наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості товару зазначеної в відповідній специфікації до договору.
Отже, позивачем правомірно нарахована плата за користування товарним кредитом з 11.10.2012р. по 30.01.2014р. в розмірі 11 845,78грн.
За таких обставин позов підлягає до задоволення в сумі 36 645,62 грн. заборгованості в т.ч. 21 731,20 грн. - основної заборгованості, 1 934,49 грн. - пені, 1 134,15 грн. - 3 % річних, 11 845,78грн. - відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідно до п. 4. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.
Відмова позивача від позову в частині нарахування штрафу не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.
Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Отже, з вище викладеного провадження у справі на суму 8 346,24грн. - штрафу від простроченої суми та 977,20 грн. підлягає припиненню.
Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 144, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (45643, Волинська обл., Луцький р-н, с.Баїв, вул. Перемоги,1, ЄДРПОУ 03737416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс» (08296, Київська обл., м.Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна,11, ЄДРПОУ 37508617) 36 645,62 грн. заборгованості в т.ч. 21 731,20 грн. - основної заборгованості, 1 934,49 грн. - пені, 1 134,15 грн. - 3 % річних, 11 845,78грн. - відсотків за користування товарним кредитом та 1 827,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
3. В решті суми позову провадження по справі припинити.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повний текст
рішення складено
26.03.2014р.
Суддя В. М. Дем'як