Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
17 березня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника - адвоката ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2012 року,
Цим вироком ОСОБА_6 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рівне, де проживає за адресою
АДРЕСА_1 , з середньою професійно-технічною освітою, громадянин
України, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, не
військовозобов'язаний, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 50000 грн. моральної шкоди, 2380 грн. 22 коп. - матеріальної шкоди, та 1100 грн. відшкодування витрат за отримання юридичної допомоги у сумі В решті позовних вимог відмовлено.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.
Як визнав суд, ОСОБА_6 30 серпня 2008 року о 00 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки “ВАЗ-211120”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби зі швидкістю 50-60 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар по вул.Соборній в м. Рівне зі сторони вул.Корольова у напрямку вул. Кн. Острозького, поблизу будинку № 440, неправильно оцінивши дорожню обстановку, що склалась, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину дороги зліва направо по напрямку руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування гальмування при своєчасному прийняті мір до реагування.
В результаті дорожньо-транспортної події (далі - ДТП) ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, а автомобіль зазнав механічних пошкоджень.
У прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної події і тяжкими наслідками, що настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_6 п. 1.5, п.п. «б» п. 2.3., п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
В апеляції (з урахуванням змін) прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування незаконності вироку посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки в порушення вимог п.12 ч.2 ст.370 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року (далі - КПК 1960 р.), суд не з?ясував в обвинуваченого та не перевірив чи йому належним чином вручено обвинувальний висновок - матеріали справи містять розписку про отримання обвинувального висновку не обвинуваченим ОСОБА_6 , а іншою особою. Не вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку тягне за собою скасування вироку.
Також послався на те, що в порушення вимог ч.5 ст.334 КПК 1960 р. суд першої інстанції у мотивувальній частині не навів мотивів, які обґрунтовують вирішення цивільного позову потерпілого.
Засуджений ОСОБА_6 в апеляції (з урахуванням доповнень) просить вирок суду скасувати як незаконний та необґрунтований, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_6 зазначив, що дізнання, досудове та судове слідство були проведенні однобічно, неповно та упереджено, слідством було порушено процесуальні норми. Апелянт покликався на те, що суд першої інстанції не вжив заходів для з'ясування усіх об'єктивних обставин справи, а саме: не було встановлено причинного зв'язку між його діями та шкідливими наслідками, що настали; висновки про його винуватість судом обґрунтовано лише показами, які він надавав на досудовому слідстві як свідок; у протоколі судового засідання були неправильно та неповно зазначені пояснення та показання учасників судового процесу, зокрема ті, які його виправдовують; не було допитано експертів та понятих; не дано оцінки суперечностям у показаннях свідків, а також не було перевірено показань потерпілого ОСОБА_7 та залишено без уваги ту обставину, що на момент події потерпілий перебував у тяжкому ступені алкогольного сп'яніння
ОСОБА_6 заперечує свою винуватість у інкримінованому йому злочині, оскільки він застосував екстрене гальмування, що підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Він вважає висновок судово-автотехнічної експертизи по справі не правильним, оскільки в його основу були покладені суб'єктивні покази потерпілого та вихідні дані, засновані на показах свідка ОСОБА_10 , проте судом було відхилено його клопотання про проведення додаткової судової автотехнічної експертизи з іншими вихідними даними, та наголошує на тому, що в основу обвинувального вироку судом були покладені недопустимі докази.
Захисник-адвокат ОСОБА_5 в апеляції вказує на незаконність та необґрунтованість вироку, який ґрунтується на припущеннях та неналежних доказах, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а висновки суду, на її думку, не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт посилається на те, що мотивувальна частина вироку не містить ні форми вини, ні мотиву злочину, в ній невірно зазначені покази учасників судового процесу, які вони давали в судовому засіданні та які були покладені в основу обвинувального вироку, та вказує на те, що протокол огляду і перевірки технічного стану автомобіля ОСОБА_6 не є належним доказом, оскільки понятий ОСОБА_10 не брав участі при його складанні, а лише формально його підписав. Захисник наголошує на тому, що судом помилково не було враховано в якості пом'якшуючої обставини той факт, що саме потерпілий раптово вийшов на проїзну частину дороги, де був підземний перехід, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.1.5 ПДР.
Окрім того, захисник покликається на те, що судом першої інстанції не було виконано вказівок апеляційного суду Рівненської області, викладених в ухвалі від 22.08.2011 року щодо усунення неповноти досудового слідства, та в порядку ст.315-1 КПК 1960 р. не було доручено органу досудового слідства встановити і допитати інших очевидців ДТП, які знаходились по вул.Соборній в м.Рівне біля кіоску «Кури гриль». Вказав, що досудовим та судовим слідством не було взято до уваги погодних умов під час аварії, та не було перевірено, з урахуванням даної обставини, чи міг водій бачити пішохода. Також апелянт ставить під сумнів правильність висновків автотехнічної експертизи, адже вони ґрунтуються на відомостях, отриманих з показів потерпілого, а також, на її переконання, суд помилково послався на пояснення експерта Дронова, оскільки згідно ст.65 КПК 1960 р., вони не є доказами в кримінальній справі. Стверджує, що протокол відтворення обстановки і обставин події, згідно якого брались вихідні дані, не може братись до уваги, оскільки він є недопустимим - відтворення проводилось з ОСОБА_6 як свідком, а не підозрюваним. Вважає, що судом неправильно вирішено цивільний позов, оскільки жодним чином не обґрунтовано розмір стягнутої матеріальної та моральної шкоди, а реальна міра покарання призначена через упередженість суду. Зважаючи на викладене, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 , яка підтримала апеляції прокурора повністю та частково - захисника й засудженого та просила скасувати вироку і повернути справу на новий судовий розгляд, захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка підтримала всі апеляції і також просила скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК 1960р., вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. За змістом закону обґрунтованість вироку, поряд з іншими критеріями, передбачає і повноту, всебічність та об'єктивність дослідження усіх обставин справи та доказів по ній.
У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 3.12.1997 р., № 6 від 30.05.2008 р.) звернуто увагу судів на те, що згідно з вимогами ст.323 КПК 1960 р. в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК 1960 р.
Суд першої інстанції при постановленні даного вироку вказаних вимог не дотримав. Зокрема суд у вироку послався на висновок судово-автотехнічної експертизи №228 від липня 2009 року (т.3 арк.27) як допустимий та достовірний доказ. Разом з цим із постанови про призначення судової автотехнічної експертизи від 15 липня 2009 року, на підставі якої проведено вказану експертизу, вбачається, що вихідними даними, покладеними в її основу, послужили показання свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 , дані вказаними особами при відтворенні обстановки та обставин події (т.1 арк.59-60). При цьому судом без належної уваги залишено ту обставину, що відтворення обстановки проводилось 14 та 15 липня 2009 року в період часу з 20 до 21 год. та з 17 год. по 18 год. 45 хв. (відповідно), тоді як подія мала місце 30 серпня 2008 року о 00 год. 15 хв., тобто в умовах іншої тривалості світлового дня - часу сходу та заходу сонця, освітленості. За вказаних обставин апеляційні доводи щодо неприйнятності і недопустимості як доказу автотехнічної експертизи №228 від липня 2009 року та результатів вказаних слідчих експериментів, колегія суддів визнає слушними.
Що стосується посилання на показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , то ці докази слід оцінювати у сукупності з іншими доказами, які зібрані по справі. Підлягають перевірці з послідуючою оцінкою і доводи захисника ОСОБА_5 щодо наявності в діях потерпілого порушень вимог п.1.5 ПДР.
Також колегія судів вважає підставними доводи апеляційної скарги прокурора, оскільки ч.1 ст.254 КПК 1960 р. встановлено, що копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку. Однак даних про виконання вказаних вимог процесуального закону щодо підсудного ОСОБА_6 матеріали справи не містять, поскільки така розписка у справі відсутня.
За даними протоколу судового засідання від 09 грудня 2011 року суд обмежився повідомленням підсудного про отримання ним копії обвинувального висновку більше трьох діб тому, не перевіривши дотримання вимог ст.254 КПК 1960 р. (т.3 арк.1).
Пунктом 12 ч.2 ст.370 КПК 1960 р. передбачено, що вирок в усякому разі належить скасувати, якщо обвинувальний висновок не був вручений обвинуваченому.
У формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначено, що ОСОБА_6 неправильно оцінив дорожню обстановку, що склалась, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . При цьому суд не вказав у чому саме проявилась неправильна оцінка дорожньої обстановки водієм ОСОБА_6 .
За таких обставин судова колегія вважає, що вказані порушення кримінально-процесуального закону є істотними і такими, що відповідно до ч.1 ст.370 КПК 1960 р. перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. У зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, на підставі ст.ст.367, 370, ч.2 ст.374 КПК 1960 р., вирок підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справу слід розглянути відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, усунути зазначені в описовій частині цієї ухвали порушення, перевірити інші доводи апеляцій та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
Апеляції прокурора, захисника-адвоката ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, а справу повернути в цей же суд на новий розгляд.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 .Шпинта
Згідно.
Суддя-доповідач ОСОБА_1