Справа № 154/3862/13-к Провадження №11-кп/773/99/14 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія:ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач : ОСОБА_2
25 березня 2014 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8 , на вирок Володимир- Волинського міського суду Волинської області від 27 грудня 2013 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, судимого:
1)20.03.2007 року вироком Володимир- Волинського міського суду Волинської області за ч. 1 ст. 185, ст.ст.75,76 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
2) 21.08.2007 року вироком Володимир- Волинського міського суду Волинської області за ч.1ст.396, ст.ст. 198, 70, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
3) 05.12.2007 року вироком Володимир- Волинського міського суду Волинської області за ч. 3 ст. 185, 304, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 29 березня 2011 року умовно достроково на 1 рік 4 місяці.
Засуджений за ч. 2 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Ні підставі ст.ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнений від призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України, ОСОБА_7 зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально- виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально- виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави 245 грн. процесуальних витрат.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 06 жовтня 2013 року близько 23.00 години, перебуваючи на вул. Сагайдачного, 3 в м. Володимир - Волинську, де розташований стоматологічний кабінет «Vito Dent», із зовнішньої стіно цього приміщення повторно, таємно викрав відеокамеру марки « RAIN BOW TC- 540» вартістю 500 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин справи, вказує, що вирок суду є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом не враховано те, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини та звільнявся від відбування покарання з випробуванням. Однак, відбувши покарання у виді позбавлення волі, на шлях виправлення не став, а вчинив новий злочин. Тому, призначене покарання обвинуваченому із звільненням його від відбування покарання з випробуванням не може бути необхідним і достатнім для виправлення останнього. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_7 вказує на те, що судом враховано його щире каяття, повне відшкодування потерпілому усіх збитків, і відсутність в останнього до нього претензій. Просить вирок суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги прокурора та заперечення на неї обвинуваченого, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_7 про безпідставність апеляційної скарги, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні відеокамери марки « RAIN BOW TC- 540» вартістю 500 грн. вчиненого повторно відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав вірну оцінку.
Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст.185 КК України і ні ким не оспорюються.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Як видно з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч.2ст.185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд виходив із того, що винний щиро покаявся та активно сприяв розкриттю даного злочину, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду і останній будь- яких претензій немає та незначну вартість викраденого.
Проте, рішення суду про застосування до ОСОБА_7 ст.75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи таке рішення суд не навів у вироку переконливих доказів про доцільність звільнення обвинуваченого від відбування покарання, а лише послався на обставини, що пом'якшують його покарання.
Однак, не враховано судом того, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, а саме: 20.03.2007 року та 05.12.2007 року відповідно за ч.1ст.185 КК України і ч.3ст.185 КК України і за перший злочин до нього застосовувалась ст.75 КК України ( а.к.п.33 34), але під час відбування цього покарання ОСОБА_7 вчинив нові злочини, тому за сукупністю злочинів і вироків останньому було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років ( а.к.п. 28).
Не взято судом до уваги і те, що ОСОБА_7 ніде не працює, в 2013 році тричі притягувався до адміністративної відповідальності ( а.к.п. 26), що характеризує його з негативної сторони.
Крім того, санкція статті, за якою ОСОБА_7 визнано винним, крім позбавлення волі передбачає і інші більш м'які види покарання, а саме: арешт та обмеження волі, що повинен був обговорити суд при постановленні вироку. Однак, всупереч вимогами пункту 3 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання», цього не зробив.
Тому, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд враховує те, що обвинувачений має не зняту і непогашену судимість за аналогічний злочин, не працює, а також ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Враховано судом також і щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю даного злочину, що є обставинами, які пом'якшують покарання, відсутність обставин протилежного змісту, добровільне усунення заподіяної шкоди і незначний розмір викраденого майна та, дотримуючись принципу індивідуалізації відповідальності, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді арешту. Дане покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50,65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.
Переконливих аргументів призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, в апеляційній скарзі прокурора не міститься. Не встановлено підстав для такого покарання і апеляційним судом.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408 КПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 27 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді арешту строком на п'ять місяців.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок залишити без зміни.
Вироки може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4